Справа № 22-ц-1750/2011 Головуючий у I інстанції –Логвіна Т.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011 року
08 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.
при секретарі:Марченко О.О.
за участю:представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна” про визнання договору недійсним, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі . Апелянт зазначає, що фактично надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших учасників щомісячних платежів, що є прямим порушенням Закону України „Про захист прав споживачів” , і являється підставою для визнання такого правочину недійсним. Одним з видів підприємницької діяльності у відповідності до п.7 ч.3 статті 19 Закону України „Про захист прав споживачів” є утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що має місце в даному випадку по даній справі. Також апелянт вказує на відсутність у відповідача ліцензії на надання фінансових послуг, що передбачають залучення фінансових активів від фізичних осіб, тому Договір про надання послуг має бути визнаний недійсним у відповідності до положень ч.1 статті 227 Цивільного кодексу України, як правочин , вчинений юридичною особою без наявності відповідної ліцензії.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом по справі встановлено, що 14 січня 2011 року між сторонами укладений договір про надання послуг № 012549 ( а. с. 5 - 12) , предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об’єкту нерухомості (товару), через „Українську Соціальну Програму”, організовану відповідачем, базуючись на принципі взаємодопомоги учасників „Української Соціальної Програми”. Пунктом 2.1 ст. 2 Договору передбачено, що товариство зобов’язується надати учаснику УСП такі послуги: зареєструвати учасника УСП; організувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно учаснику УСП по даному договору (інформація щодо інших учасників УСП не надається і є конфіденційною); організовувати та створювати умови для придбання товару учасником УСП; здійснювати оплату товару та забезпечувати отримання товару учасником УСП згідно з умовами діяльності „УСП”; інші послуги, зазначені в умовах діяльності „УСП”. Статтею 3 Договору передбачені зобов’язання учасника УСП, а саме: сплатити комісійні, що становлять 25% + ПДВ від суми, визначеної в п.1.3 договору; щомісячно сплачувати чисті платежі, за рахунок яких товариство здійснює оплату товару, адміністративні витрати – плата за послуги Товариства з організації діяльності програми УСП; дотримуватись умов діяльності УСП, отримати товар в порядку, передбаченому у додатку №2 та інше. Як вбачається з умов діяльності програми УСП, які є додатком № 2 до договору, при розірванні договору товариство не відшкодовує учаснику УСП сплачені ним комісійну плату, адміністративні витрати ні за яких умов (п.9.1 стаття 9 Умов), розірвати договір має право лише той учасник УСП, який ще не отримав товар. Разом з тим , при розірванні договору відповідачем для нього будь - які негативні наслідки чи штрафні санкції взагалі не передбачені. Умовами діяльності програми УСП, а саме статтями 5,6 передбачений порядок проведення розподільчих актів та порядок проведення розподільчого акту, згідно заяви - пропозиції.
Додатком № 1 до договору передбачено, що товаром є нерухомість орієнтованою вартістю 58 000 грн.
На виконання умов договору, при його підписанні позивачем сплачено 11600 грн. (а.с.13).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було допущено порушень Законів України „Про захист прав споживачів” та „Про фінансовій послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок суду ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджується з нормами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивач належним чином був ознайомлений з умовами договору, погодився з його змістом, про що свідчать підписи ОСОБА_6 на кожному аркуші укладеного договору та вчинив дії, спрямовані на його виконання.
Відповідно до приписів статтей 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, сторони є вільними в укладенні договору.
Укладений між сторонами договір містить всі істотні умови та не суперечить нормам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 230 Цивільного кодексу України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Пунктом 3.2 договору передбачений обов’язок учасника щомісяця сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати.
Учасник УСП, як зазначено у пункті 4.1 статті 4 додатку № 2 до договору, має сплачувати авансові платежі у довільній кількості. Авансові платежі можуть використовуватися для участі у розподільчому акті. Внески, сплачені авансом до отримання права не зараховуються для покриття чистих платежів, передбачених графіком платежів у зворотному порядку, починаючи з останнього платежу.
Враховуючи обов’язок учасника щомісяця сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати, правом учасника є не сам факт сплати авансових платежів, а обрання довільної кількості цих платежів.
Відповідно до положень ч.1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача ( ч. 2 стаття 18 Закону). У ч. 3 статті 18 вказаного Закону України визначений приблизний невичерпний перелік несправедливих умов договору.
З огляду на умови договору та додатків до нього № № 1, 2, зокрема умови діяльності УСП, з якими погодився позивач при підписанні договору, відсутні підстави вважати, що зазначені відповідачем умови договору є несправедливими щодо позивача, оскільки вони не створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
Згідно із додатком № 2 до договору програма УСП - це програма, метою якої є придбання учаснику УСП товару з розстроченням платежу на досить тривалий час у порядку і на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.
Відповідно до статті 8 додатку № 2 до договору для отримання товару учасник УСП повинен : внести комісійну плату, сплатити усі витрати, податки і/або мита, необхідні для реєстрації товару та його гарантій
Стаття 12 додатку № 2 до договору визначає , що усі податки, мита та інші обов’язкові платежі, пов’язані з діяльністю програми „УСП”, або з діями товариства і учасників УСП за цим договором, повинні бути сплачені учасником УСП належним чином та в зазначений термін.
Як слідує із договору та додатків до нього, сплата позивачем платежів забезпечує товариство коштами, необхідними для оплати ціни товару, послуг товариства з обслуговування та отримання УСП, інших витрат, необхідних для отримання позивачем товару за часткову оплату вартості даного товару.
Позивач був ознайомлений з умовами договору, погодився з його змістом і в подальшому вчинив дії, спрямовані на його виконання ( сплата комісії та чистого платежу).
За даних обставин є безпідставними доводи апелянта відносно того, що згідно положень статті 1 Закону України ’’ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг’’, здійснення діяльності , якою займається відповідач , як вважає апелянт, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії . Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю ’’ УСП Україна ’’ не надає фінансових послуг, дане товариство не внесено до відповідного реєстру фінансових установ , а передбачені договором послуги щодо придбання товару ( транспортного засобу / об’єкту нерухомості ) чинним законодавством не віднесені до фінансових послуг і не підлягають ліцензуванню.
Відповідно до статті 28 Закону України ’’ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ’’ , висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг надаються уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а саме Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України. Цей орган також здійснює нагляд за діяльністю у сфері надання фінансових послуг та застосовує заходи впливу у разі порушення законодавства про фінансові послуги. Апелянтом не представлено суду такого висновку Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України про надання фінансових послуг відповідачем .
Таким чином , доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: