ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2006                                                                                   Справа № 13/88  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів:    Логвиненка А.О., Чохи Л.В.   

при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача -  не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.162);

від відповідача -  Сасько Н.О., довіреність № 19-81юр  від 10.02.06,

                             Панадій С.В., довіреність № 19-27 юр  від 27.01.06

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06р.  у справі № 13/88

за позовом   державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до   відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про   стягнення 88000 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

          В судовому засіданні 27.09.06, за згодою представників відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

По справі оголошувалась перерва до 27.09.06.

Державне підприємство „Придніпровська залізниця” звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства „Міттал Стіл Кривий Ріг” про стягнення заборгованості за користування вагонами залізниці.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2006 року по справі № 13/88 (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги задоволені.

Рішення вмотивоване тим, що затримка вагонів сталася з вини вантажоодержувача, який не приймав вагони, що підтверджується складеними залізницею актами загальної форми.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати частково у сумі 11952, 95 грн., а в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, посилаючись на наступні обставини.

Відповідач не може погодитись із зарахуванням часу простою з металобрухтом за відомостями плати за користування вагонами та контейнерами №№ 53307, 53239, оскільки вагони, які надійшли на адресу відповідача з металобрухтом, прибули з порушенням в оформленні перевірених документів, а саме: у залізничних накладних були виправлені номери вагонів та неправильно зазначені номери вагонів у посвідченні про вибухонебезпечність, крім того данні виправлення не були засвідчені печаткою залізниці.

По відомостям плати за користування вагонами та контейнерами №№ 53254, 53260, 53262, 53270, 53273, 53275, 53285, 53293, 53295, 53296, 53307, 53308, 53317, 53318, 53346, 53359, 53374, 53221, 53245, 53246 відповідачем не приймалися вагони з металобрухтом до розвантаження, оскільки подавання вагонів позивачем під розвантаження було здійснено понад максимальну переробну спроможність, яка встановлена пунктом 11 укладеного між сторонами договору № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.2003 року, де зазначено, що для відповідача максимальна добова переробна спроможність вантажно-розвантажувальних фронтів по масовим вантажам: металобрухт складає 58 вагонів. Отже, суд помилково послався на пункт 5.2 укладеного між сторонами договору, оскільки зазначеним пунктом встановлюється лише інтервал часу –4 години, через які позивач повинен подавати маршрути вагонів під навантаження. Даний пункт договору не встановлює кількість вагонів, які можуть бути подані під вивантаження відповідачу.

При перегляді справи по апеляційній скарзі встановлені наступні обставини.

     30.04.2004 року між державним підприємством “Придніпровська залізниця” та  відкритим акціонерним товариством „Міттал Стіл Кривий Ріг” укладено договір № ПР/ДН-2-04-128/НЮ-899/2366 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі- Договір), відповідно до якого позивач надає транспортні послуги відповідачу.

     В травні 2005 року відповідач в процесі перевезення вантажів користувався вагонами залізниці. Плату за користування вагонами було нараховано та включено станціями позивача до 21 відомості плати.

       На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 12.01.2006 року назву підприємства ВАТ „Криворіжсталь” змінено на ВАТ „Міттал Стіл Кривий Ріг”, яке є повним правонаступником ВАТ „Криворіжсталь”.

       У травні 2005 року на адресу відповідача надходили вагони з металевим брухтом, які він своєчасно не приймав на свою під’їздну колію під вивантаження, внаслідок чого вагони в очікуванні подавання простоювали на коліях залізниці. У зв’язку з цим було складено акти загальної форми № 143 від  06.05.2005р., № 158 від 11.05.2005р., № 149 від  08.05.2005р., № 242 від 11.05.2005р., № 154 від  10.05.2005р.          

        Відповідач заперечує проти оплати часу простою, нарахованого за актами загальної форми. У своїх запереченнях до відомостей плати за користування вагонами відносно 50 вагонів він зазначає, що вагони надійшли на адресу відповідача понад максимальну переробну спроможність вантажних фронтів.

        11.04.2006 року відповідач надав суду уточнення до контррозрахунку суми позову, в яких він вказав, що визнана ним сума складає 76047 грн. 85 коп.

          Доводи скаржника не повинні бути прийняті до уваги з наступних підстав.

          Відповідно до пункту 1.1 частини 1, частини 2 пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів (ст.6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 на кожне відправлення вантажу відправник повинен надати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460 „Про затвердження бланків перевізних документів”.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов”язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі статтею 118 за пред”явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п”ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З наведених вище норм вбачається, що перевізні документи (залізничну накладну) заповнює вантажовідправник, який і несе відповідальність за всі виправлення та неточності.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, кошторисом, замовленням, нарядом та інше), останній зобов”язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання, але зазначені норми не звільняють вантажоодержувача від сплати залізниці плати за користування вагонами.

Відповідно до статті 119 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під”їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб”єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під”їзної колії, порту, підприємства.

З актів загальної форми вбачається, що вагони не приймались вантажоодержувачем з причин виправлень в залізничних накладних та подання залізницею  вагонів понад максимальну переробну спроможність вантажних фронтів.

Відповідно до пункту 11 зазначеного  вище договору, максимальна добова переробна спроможність вантажно-розвантажувальних фронтів по масовим вантажам: металобрухт –58 вагонів.

Згідно до підпункту 5.2.1 пункту 5 договору № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.01 про експлуатацію залізничної під”їзної колії між державним підприємством "Придніпровська залізниця" і КДГМК “Криворіжсталь”, який примикає до станцій Кривий Ріг Головний, Кривий Ріг, Батуринська,  Новоблочна Придніпровської залізниці, подача вагонів на під”їзну колію здійснюється по інтервалам (по станції Промислова-Сортувальна власника колії) - розборочні поїзди із станції Кривий Ріг і порожні цистерни під налив смоли і бензолу –4,0 години. Пунктом 7 вказаного договору сторони узгодили, що кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить навантажені маршрути у тій кількості, у якій вони прибули на станцію примикання залізниці. Тобто, сторони не передбачили умовами договору обмеження подачі вагонів з певним вантажем, металобрухтом, чи іншими вантажем.

Отже, у відповідача не було підстав, які б передбачались законом чи договором, відмовитися від отримання вантажу.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць.

Звертаючись до суду з даним позовом залізниця цей строк пропустила.                         Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанціях відповідач не заявив про сплив позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку по задоволення позовних вимог. Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06 по справі № 13/88 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                  О.М.Лисенко

Суддя                                                                                        А.О.Логвиненко

Суддя                                                                                        Л.В.Чоха