ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2006                                                                                   Справа № 22/269  

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів:   Логвиненка А.О.,Чохи Л.В.   

при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача -  Жигал О.С., довіреність № 1247-НЮ  від 26.09.06;

від відповідача -  Липський А.В., начальник юридичного відділу, довіреність № 01-20  від 01.02.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ  на  рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 20.07.06р.   у справі № 22/269

за позовом  Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

до   відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ

про   стягнення 26405,0 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 27.09.06, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Державне територіально-галузеве об”єднання “Південно-Західна залізниця”, м. Київ звернулось до відкритого акціонерного товариства “Дніпрококс”, м. Дніпропетровськ про стягнення 26405,0 грн. штрафу за неправильно зазначений у накладній № 45557219 код  одержувача.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.06 № 22/269 (суддя Пуппо Л.Д.) позовні вимоги повністю задоволені.

Рішення суду обґрунтовано тим, що за  неправильно  зазначені  у накладній масу,  кількість, місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118  Статуту залізниць України.   При   цьому   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Не погодившись із рішенням, відкрите акціонерне товариство “Дніпрококс”, м. Дніпропетровськ просить його скасувати, посилаючись на наступні обставини.

Позовні вимоги, що були задоволені судом, відносяться до відносин перевезення, а згідно статті 5 Господарського процесуального кодексу України за спорами, що виникають, зокрема, з договорів перевезення, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленої для даної категорії порядку їх досудового врегулювання.

Відмовивши у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи судом порушено право відповідача на рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

          Державне територіальне галузеве об”єднання “Південно-Західна залізниця”, м. Київ  просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          При          перегляді справи за апеляційною скаргою встановлено наступне.

В січні 2006 року на станцію призначення Київ-Московський Південно-Західної залізниці від відправника - відкритого акціонерного товариства „Дніпрококс” за залізничною накладною № 45557219 прибув  вагон № 50252253, адресований ВАТ „ЗЗБК ім. С.Ковальской” із зазначенням у накладній  коду одержувача 3766.

На станції Київ-Московський Південно-Західної залізниці 20.01.06 складений акт загальної форми № 2, щодо  неправильно вказаного у накладній  коду одержувача –3766, фактично він 0756, що підтверджено договором № 7315598 „Про організацію перевезень, вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” від 05.03.05.

Доводи скаржника не повинні бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно зі статтями 23, 24 Статуту залізниць України відправник повинен на станції завантаження на кожну відправку видати заповнену накладну, за всі наслідки неправильності, неточності чи неповноти відомостей вантажовідправник несе відповідальність.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде встановлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код, адресу, назву вантажу, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України в п”ятикратному розмірі провізної плати.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчується комерційними актами або актами загальної форми.

Доводи відповідача про те, що вказаний код йому був повідомлений вантажоодержувачем і вантажі за кодом 3766 ним направлялись неодноразово, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 24 Статуту залізниць України  вантажовідправники   несуть   відповідальність   за   всі наслідки  неправильності,  неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за  неправильно  зазначені  у накладній масу,  кількість, місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118 цього Статуту.   При   цьому   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна -  перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником з вантажем.

Накладна є обов”яковою  двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на  користь третьої сторони –одержувача.

Отже, уклавши угоду про перевезення, незалежно від будь-яких обставин, вантажовідправник взяв на себе зобов”язання по правильному заповненню накладної, і несе відповідальність за неправильно зазначений у накладній  код, відповідно до статті 24, 122 Статуту залізниць України.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції з причини відсутності відповідача повинен був відкласти розгляд справи, до уваги не приймаються, оскільки  про всі засідання суду відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать клопотання відповідача, і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розгляд справи за відсутністю представника відповідача, оскільки відповідач не був позбавлений права направити представника в судове засідання.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто, звернення позивача з позовом не залежить від дотримання ним претензійного порядку вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.06 по справі № 22/269 відповідає нормам чинного законодавства, підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.06 по справі № 22/269 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                     О.М.Лисенко

                                                                                                

Суддя                                                                                           А.О.Логвиненко

Суддя                                                                                            Л.В.Чоха