№1-67                                                                                                                                     Копія

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 червня 2007 року                                                                                                       місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі:

головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М.,

при секретарі ГУРІН О.А.,

за участю державного обвинувача - військового прокурора Білоцерківського гарнізону підполковника юстиції БОНЧЕВА І.В.,

 у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-2167 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Політвідціловець, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не судимого, звільненого з лав Збройних Сил України у травні 2007 року, проживаючого АДРЕСА_1, - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2007 року, ОСОБА_1, без поважних причин, на службу не з'явився, а проводив час по 18 квітня 2007 року в селі Ятранівка, Уманської області, Черкаської області, на власний розсуд. Крім того, ОСОБА_1, 23 квітня 2007 року, повторно, без поважних причини на службу не з'явився та проводив час на власний розсуд за місцем проживання у селі Мала Сквирка, Білоцерківського району, Київської області. 28 квітня 2007 року ОСОБА_1 прибув до місця служби у військову частину А-2167.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, про обставини скоєного злочину дав покази, аналогічні викладеному в описовій частині вироку, та, крім того, пояснив, що 11 квітня 2007 року, дізнавшись від свого батька про обставини зникнення бабусі, він вирішив самостійно займатися її пошуками та 12 квітня 2007 року разом зі своїми батьками виїхав в село Ятранівка, Уманської області, Черкаської області на її пошуки. Лише 18 квітня 2007 року прибув на службу до військової частини А-2167. При цьому, підсудний уточнив, що командування військової частини А-2167 з цього приводу він не повідомляв і дозволу щодо не виходу на службу не отримував. Як далі пояснив підсудний, дізнавшись, що командуванням частини готуються документи на його звільнення з військової служби, він вирішив з 23 квітня 2007 року ухилитися від виконання обов'язків по службі та проводив час за місцем свого проживання у селі Мала Сквирка, Білоцерківського району, Київської області на власний розсуд і прибув в частину лише 28 квітня 2007 року.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в

повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведене в повному обсязі.

Отже, дії ОСОБА_1, який нез'явився вчасно на службу без поважних причин в період з 12 по 18 квітня 2007 року і з 23 по 28 квітня 2007 року, тобто, тривалістю більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, суд кваліфікує за ч.2 ст. 407 КК України.

2

Суд виключає з обвинувачення підсудного вказівку на порушення ним вимог ст. ст.125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, оскільки вказані норми не регулюють обов'язки ОСОБА_1 щодо порядку проходження військової служби.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання, його з'явлення із зізнанням, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу підсудного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею і характеризувався виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд знаходить можливим призначити ОСОБА_1 найбільш м'яке за видом і мінімальне за розміром покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.407 КК України, у виді штрафу.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст.299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, за якою призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто на суму 510 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення