№ 22-703 -07р.                         Головуючий суддя в 1 інстанцій: Красовський О.

Доповідач: Демянчук С. В.

РІШЕННЯ

ЇМ"ЯМ   УКРАЇНИ

14 червня 2007 року                                                                                             м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого : Буцяка 3.1.

Суддів: Демянчук СВ.,  Григоренко М. П.

При секретарі: Колесовій Л.В

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 20 квітня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  Клеванської селищної ради про визнання угоди купівлі продажу будинку частково недійсним,  переведення прав покупця,  визнання права власності на будинок,  визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,  визнання незаконним рішення Клеванської селищної ради № 20 від 27 лютого 1998 року.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення сторін,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія судців,  -

ВСТАНОВИЛА:

24.06.1999 року до суду з позовом звернулася ОСОБА_3. до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  Клеванської селищної ради про визнання угоди купівлі продажу будинку частково недійсним,  переведення прав покупця,  визнання права власності на будинок,  визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,  визнання незаконним рішення Клеванської селищної ради № 20 від 27 лютого 1998 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим,  що 3 лютого 1983 року одружилась з ОСОБА_2. і з 1984 року почала проживати з чоловіком в будинку його батьків по АДРЕСА_1 в смт.  Клевань. На той час в будинку крім батьків чоловіка проживали його брати ОСОБА_4та ОСОБА_5.

В цьому будинку у них народились діти ОСОБА_6,  1984 року народження та ОСОБА_7,  1986 року народження. Після народження дітей вирішили з чоловіком купити власний будинок по АДРЕСА_2 в смт.  Клевань,  який складався з однієї кімнати і кухні. Оскільки чоловік на той час працював на Клеванському ДОКу і мав намір стати на чергу для отримання квартири,  договір купівлі -продажу будинку був оформлений на брата чоловіка ОСОБА_4.

В травні 1997 року,  після закінчення ремонту,  вона з сім"єю перейшли проживати в спірний будинок,  де і прописались .

В 1989 році розпочали добудову будинку.

В 1991 році ОСОБА_4 помер. В 1994 вона розірвала шлюб з чоловіком і залишилась з дітьми проживати в недобудованому будинку. За допомогою своєї рідні закінчила добудову. Однак,  як їй стало пізніше відомо,  її колишній чоловік,

2

після смерті ОСОБА_4,  в порушення закону,  отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

27 лютого 1998 року за заявою ОСОБА_1. виконком Клеванської селищної ради узаконив самовільну забудову на ім"я померлого ОСОБА_4 і 13 травня 1998 році нотаріус Рівненської районної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину на весь будинок матері чоловіка ОСОБА_1.

Оскільки ОСОБА_1. обіцяла переписати половину будинку на її дітей,  вона проти   оформлення   спадщини   на   свекруху   не   заперечувала,    однак   потім відповідачка свою обіцянку виконувати не бажає,  а навпаки погрожує їх виселити. В зв"язку з цим просила суд задовольнити її вимоги.

Рішенням Рівненського районного суду від 20 квітня 2004 року позов задоволено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідачі посилаються на його незаконність,  вважають,  що воно підлягає скасуванню в зв"язку з недоведеністю обставин,  що мають значення для справи,  які суд вважав встановленими,  невідповідністю висновків обставинам справи та порушенням норм процесуального закону.

Зазначають,  що висновок суду про переведення прав покупця на 1/2 частину будинку на позивачку є безпідставним,  оскільки не грунтується на доказах. Недоведені в судовому засіданні і вимоги позивачки щодо зведення її коштами і працею добудови до спірного будинку.

Вважають,  що є недоведеним і висновок суду про визнання права власності позивачки на жилий будинок,  оскільки остання не надала доказів в підтвердження о наявністі угоди між позивачкою та ОСОБА_4. про створення спільної власності на будинок.

Не грунтується на законі і визнання судом неправомірним рішення Клеванської селищної ради від 28.02.1998 p.,  яким узаконено добудову до спірного будинку.

Просили рішення суду скасувати,  ухваливши нове,  яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  а також вимог,  заявлених в суді першої інстанції,  правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що ОСОБА_4. придбав за договором купівлі-продажу 23 травня 1986 року жилий будинок в смт.  Клевань по АДРЕСА_2 вартістю 6000 руб. Будинок зареєстрований як його власність в Рівненському ОБТІ./а.с. 21/.

Позивачка разом з чоловіком та двома дітьми стала проживати в будинку з 1987 року,  після завершення його ремонту.

Будь-яких заслуговуючих на увагу доказів в підтвердження того що спірний договір купівлі-продажу невідповідає законові / ст. 48 ЦК України/,  чи в підтвердження того,  що оспорюваною угодою прихована інша угода,  чи вазана угода є удаваною / ст. 58 ЦК України/ позивачка суду не надала і судом їх не здобуто. Не довела ОСОБА_3. і того,  що вона та її колишній чоловік /відповідач по справі/ були покупцями по оспорюваному договору,  оскільки доказами по справі стверджується,  що будинок був придбаний за кошти покупця до договору.

Відсутні докази і того,  що між власником будинку і сім"єю позивачки була досягнута угода про створення спільної власності на будинок.

3

Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної оцінки не дав. Не було предметом обговорення суду і питання пропуску позивачкою строку позовної давності,  хоча як видно з матеріалів справи,  її пояснень в судовому засіданні про те,  що останній було відомо про укладення оспорюваного договір-купівлі продажу на ім"я ОСОБА_4. з моменту його укладення. Не зверталась позивачка за захистом прав власності і після його смерта ОСОБА_4. в 1991 році.

Оскільки підстави для визнання позивачки власником спірного майна відсутні,  тому є безпідставними і вимоги позивачки про визнання недійсним недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування рішення Клеванської селищної ради щодо узаконення самовільної забудови.

За наведених підстав рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в повному обсязі за безпідставністю заявлених вимог.

Керуючись  ст.  ст.  305,  319,  314 ЦПК України,  колегія суддів,  керуючись  ст.  ст.  303,  304,  307,  309,  313-314 ЦПК України,   ст. 58,  48 ЦК України / в редакції 1963 року/,  колегія суддів , -

В и pi ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду від 20 квітня 2004 року скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  Клеванської селищної ради про визнання угоди купівлі продажу будинку частково недійсним,  переведення прав покупця,  визнання права власності на будинок,  визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,  визнання незаконним рішення Клеванської селищної ради № 20 від 27 лютого 1998 року відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.