Справа № 11 - 433/2007 p.                                    Головуючий у 1 інстанції - Шипов І.М.

Категорія -  ст.  191 ч. 1 КК України.                  Доповідач - Демченко О.В.

ВИРОК

 Іменем   України

11 червня 2007 р.

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Демченка О.В. суддів - Акуленко CO.,  Шахової О.Г. при секретарі Олійник О.В. з участю прокурора - Євхименка В.В. засудженого - ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора,  який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Новозаводського районного суду м.  Чернігова від 4 квітня 2007 року, -

встановив :

Цим вироком:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та житель м.  Чернігова,  АДРЕСА_1,  українець,  громадянин України,  з середньою-технічною освітою,  одружений,  працюючий водієм автотранспортних засобів ІШ „Баядера",  на утриманні має неповнолітню дитину,  раніше не судимий,

засуджений за  ст.  191 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади,  пов'язані з розпорядженням та зберіганням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.

На підставі  ст.  75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки та покладено обов'язки передбачені  ст.  76 КК України.

2

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те,  що працюючи водієм складу ПП „Баядера" в м.  Чернігові,  по вул.  Кільцева 17,  будучи матеріально-відповідальною особою за ввірені йому товарно-матеріальні цінності,  здійснив їх привласнення та розтрату.

Згідно наказу № 66/пр від 21.12.2006 року ОСОБА_1 прийнятий водієм автотранспортних засобів ПП „Баядера",  з покладеними обов'язками доставки продукції контрагентам по місту Чернігову та області. Цього ж дня між ним та підприємством було укладено договір про повну матеріальну відповідальність,  та було закріплено за ним службовий вантажний автомобіль марки „ГАЗ-3307-1012,  д.н.з. НОМЕР_1.

Для заправки закріпленого автомобіля в службових цілях із застосуванням безготівкової форми розрахунку,  ОСОБА_1,  під розпис,  отримав старт-карту ТОВ „Ойл Карт Центр" (реєстраційний номер НОМЕР_2) на бензин виключно марки А-76 по пільговій ціні 3 грн. 36 коп.3а літр. Про кожний факт заправки,  останній зобов'язаний був звітувати перед адміністрацією підприємства,  шляхом подачі відповідних товарних чеків та подорожніх листів.

Однак,  в ході виконання покладених на нього трудових обов'язків,  в період з 23.01.2007 року по 05.02.2007 року ОСОБА_1,  з метою власного збагачення,  використовуючи ввірену йому старт-карту,  привласнив 355 л. бензину марки А-76 та 110 л. марки А-92 на загальну суму 1 578 грн. 24 коп.,  яким заправив автомобілі невстановлених під час досудового слідства випадкових клієнтів АЗС (м.  Чернігів,  вул.  Щорса 54-а),  за що отримав від них грошові кошти у вказаній сумі.

Факти використання 355 л. бензину марки А-76 та 110 л. марки А-92 ОСОБА_1 від адміністрації приховав,  а отримані від реалізації грошові кошти використав у власних цілях,  заподіявши ПП „Баядера" збитки в сумі 1 578 грн. 24 коп.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор,  який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції,  подав апеляцію,  в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати та постановити вирок апеляційним судом.  Апеляція мотивована тим,  що згідно діючих норм КПК,  додаткове покарання у вигляді заборони займати певні посади або займатись певною діяльністю виконується самостійно і на нього не розповсюджується  ст.  75 КК України.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили і апеляції на нього не подали.

Апеляційним судом проведено часткове судове слідство,  в ході якого допитано засудженого,  досліджено матеріали кримінальної справи. в засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_1 повністю визнав себе

3

винним   і   дав   вичерпні   пояснення   з   приводу   пред'явленого   йому звинувачення.

В суді першої інстанції розгляд справи проводився за скороченою процедурою,  передбаченою  ст.  299 ч. 2 КПК України. Тому згідно  ст.  365 КПК,  висновки місцевого суду щодо фактичних обставин справи,  які не оспорюються і відповідно до яких не досліджувались докази,  не перевіряються.

Дії ОСОБА_1. згідно пред'явленого йому звинувачення,  вірно кваліфіковані судом за ч. 1  ст.  191 КК України. В той же час,  призначаючи додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади,  пов'язані з розпорядженням та зберіганням товарно - матеріальних цінностей строком на 2 роки,  та звільняючи від цього покарання з випробуванням,  суд припустився помилки.

З тексту  ст.  75 КК України вбачається,  що ця стаття закону застосовується лише до покарання у вигляді: виправних робіт,  службового обмеження для військовослужбовців,  обмеження волі,  а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Зі змісту  ст.  77 КК України видно,  що покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю може бути застосоване лише реально,  дія  ст.  75 КК України на це покарання не розповсюджується.  ст.  55 КК України також не передбачає звільнення з випробуванням від покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Таким чином,  апеляція прокурора підлягає задоволенню,  оскільки грунтується на вимогах закону.

На момент розгляду справи апеляційним судом,  вступив в дію Закон України „Про амністію" 2007 року. У відповідності до п. „Б"  ст.  1 закону амністія може бути застосована відносно ОСОБА_1.,  який є батьком неповнолітньої дитини і не позбавлений батьківських прав. (а.с.  108-109). Засуджений в судовому засіданні не заперечував проти застосування до нього цього закону.

Зазначена обставина стала відома суду в стадії судового розгляду справи,  тому згідно  ст.  6 ч. 2 КПК,  апеляційний суд зобов'язаний постановити вирок. При цьому згідно  ст.  14 Закону України „Про амністію" 2007 року,  не допускається звільнення осіб від призначеного їм додаткового покарання.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  378 - 379 КПК України,  апеляційний суд,  -

4

засудив:

Апеляцію прокурора,  який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Новозаводського районного суду від 04 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  191 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади,  пов'язані з розпорядженням та зберіганням товарно - матеріальних цінностей строком на два роки.

На підставі  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1. від відбування основного покарання з випробуванням,  якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1. періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої системи і повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

У відповідності з ч. 1 п. „б" Закону України „Про амністію" 2007 р. звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому основного покарання. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади,  пов'язані з розпорядженням та зберіганням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки виконувати самостійно.

В іншій частині вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 4 квітня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений протягом одного місяця з моменту його проголошення до Верховного Суду України,  через апеляційний суд Чернігівської області.