Справа № 22ц - 980/2007 р. Головуючий у першій інстанції - Деркач О.Г.
Категорія- цивільна Доповідач - Боброва І.О.
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2007 р. Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Смаглюк Р.І.,
суддів: Бобрової І.О., Зінченко С. П.,
при секретарі: Вареник О.М. ,
за участю: Представника відповідача та представника третьої
особи, що не заявляє самостійних вимог щодо
предмету спору,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на рішення Коропського районного суду від 19 квітня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів попереднього слідства та суду,
ВСТАНОВИВ:
07 березня 2007 року позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути за рахунок Державного бюджету суму, сплаченого ним штрафу в сумі 425 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2005 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за п. „а" ч.2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією" і підданий штрафу в розмірі 425 грн., який він сплатив. Постановою Верховного Суду України від 29.09.2006 р. зазначена постанова скасована, а провадження у справі закрито.
Позивач вважає, що крім повернення йому сплаченого штрафу, він має право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилася в безпідставному притягненню його до адміністративної відповідальності, що негативно відбилося на його відношення з оточуючими та відобразилося на стані його
2
здоров'я, а також в довготривалій переписці з різними державними установами щодо скасування постанови суду.
Рішенням Коропського районного суду від 19 квітня 2007 р. позовні вимоги позивача задоволені частково. З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. стягнуто майнову шкоду 425 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області просить скасувати у повному обсязі рішення від 19 квітня 2007 р. Апелянт наголошував на тому, що суд постановляючи рішення допустив порушення матеріального та процесуального права, а саме: не встановив наявності незаконних дій посадових осіб, що на думку апелянта є основою при стягненні шкоди на користь позивача. Крім того, суд не дотримав вимог Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" щодо умов відшкодування та правил підсудності та ч.2 ст. 1167 ЦК України. Незгоден апелянт і з тим, що він є відповідачем у справі, а Чернігівське обласне управління Служби безпеки України - третьою особою.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін виходячи з наступного:
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.
Суд правильно встановив, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2005 року ОСОБА_1. визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. „а" ч.2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією" і підданий штрафу в розмірі 425 грн. Постановою в. о. голови апеляційного суду Чернігівської області від 16.11.2005 року у перегляді зазначеної постанови відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 29.09.2006 р. зазначені постанови скасовані, а провадження у справі закрито з реабілітуючих підстав (а.с. 10-11).
Згідно довідки ДВС у Коропському районі від 15.11.2006 р. №4053 штраф в сумі 425 грн. ОСОБА_1. сплачений 13.02.2006 р. (а.с. 32).
Згідно з ч.1 п.2 та ч.2 ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (надалі - Закон), підлягає
3
відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Стаття 4 ч.1 Закону передбачає відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету.
Стаття 2 Закону встановлює право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Зазначені норми Закону спростовують доводи апелянта щодо не встановлення судом вини посадової особи і безпідставного задоволення позову ОСОБА_1.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Постановляючи рішення в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що притягненням до адміністративної відповідальності позивачеві була завдана моральна шкода, розмір якої суд визначив з врахуванням обставин справи, керуючись вимогами розумності та справедливості.
Посилання апелянта на ч. 2 п.2 ст. 1167 ЦК України, також не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, оскільки відповідно до п.3 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини крім випадків відшкодування шкоди, що завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт ще і в інших випадках, встановлених законом. Таким Законом є Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 року №266, 94-ВР, що є спеціальним при вирішенні цього спору.
4
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 p. N 1232 , основними завданнями Казначейства є:
1) забезпечення казначейського обслуговування державного та
місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що
передбачає:
розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;
в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним
обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та
місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і
звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів
розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання
звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Статтею 33 Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. №489-У встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Також встановлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2007 році здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.
Згідно з Додатком №3 до Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік" - „Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік " -за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету № 3511250 та кодом функціональної класифікації видатків та кредитування державного бюджету №1070 на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду передбачено 15 000, 0 тис. грн.
Таким чином, Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області є
5
належним відповідачем у справі, оскільки джерелом відшкодування шкоди, завданої позивачеві є кошти державного бюджету.
Посилання апелянта на порушення правил підсудності також на увагу не заслуговують. Відповідно до ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Позивач звернувся безпосередньо до суду з позовною заявою до Коропського відділення Державного казначейства України, юридична адреса якого смт Короп, вул. Лєрмонтова. Згідно з ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач не має статусу юридичної особи, тому до участі у справі було притягнуто належного відповідача Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області. Клопотання про передачу справи до суду за місцем знаходження належного відповідача останнім не заявлялося.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державного
казначейства України у Чернігівській області - відхилити.
Рішення Коропського районного суду від 19 квітня 2007 p.- залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.