___________ ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД________________

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«7» червня 2007 року                                                                                                        м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого -                 Димерлій О.О.

суддів -                          Яковлева Ю.В., Стае Л.В.

при секретарі -              Кокшаровій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м. Одеси від 1 березня 2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення нечинним і зобов'язання виконати певні дії.,

ВСТАНОВИЛА:

24.11.2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову в оформленні йому документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця від 08.11.2006 р. за №68 нечинним і скасування його. Одночасно позивач просив суд зобов'язати Управління міграційної служби в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 1 березня 2007 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління міграційної служби в Одеській області - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно абзацу другого ст. 1 Закону України "Про біженців " біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати

Справа №22а-317/2007

Головуючий першої інстанції судця - Калашникова О.І.                           Категорія № 3 8

Доповідач суддя - Димерлій О.О.

2

жертвою переслідувань за ознаками раси,  віросповідань,  національності,  громадянства (підданства),  належності до певної соціальної групи або політичних переконань,  перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань,  або,  не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання,  не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до вимог абзацу четвертого  ст.  10 Закону України "Про біженців " статус біженця не надається особі,  стосовно якої встановлено,  що умови,  передбачені абзацом 2  ст.  1 цього Закону,  відсутні.

Судом встановлено,  що позивач є громадянином Судану,  за національністю -суданець,  за віросповіданням - християнин.

До України позивач потрапив в жовтні 2006 року як нелегальний мігрант. Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції №77 від 14.11. 2006 року ОСОБА_1у 1986 року народження,  відмовлено в наданні статусу біженця відповідно до абзацу 6  ст.  12 Закону України "Про біженців",  у зв'язку з відсутністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси,  віросповідання,  національностей,  громадянства(підданства),  належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Вирішуючи справу,  суд першої інстанції виходив з того,  що за відсутності доказів наявності обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань,  відсутні підстави для визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції нечинним.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими,  що відповідають вимогам  ст.  ст.  7,  10,  11,  71 КАС України,   ст.  ст.  1,  10,  13,  14 Закону України "Про біженців ",   ст.  ст.  1,  33 Конвенції ООН про статус біженця 1951 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1вказує,  що існує реальна загроза переслідувань в разі його повернення до Судану через його родину та у зв'язку з належністю до певної етнічної соціальної групи,  а також,  що він не повинен надавати докази,  що у разі повернення на батьківщину він стане жертвою переслідувань,  у  ст.  1 Закону мова йде лише про наявність у особи цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань з зазначених причин.

Судова колегія не приймає ці доводи апелянта,  оскільки з матеріалів справи вбачається на час виїзду позивача з Судану там діяли законно обрані і міжнародно визнані органи державної влади.

Виїхавши з Афганістану,  ніби то втікаючи від переслідування,  позивач слідував через Нігерію,  але до офіційних органів Нігерії з проханням про легалізацію його на території цієї держави не звертався. Ні в Судані,  ні в Нігерії ніде не працював. ОСОБА_1не знає яку освіту мав його батько,  у якій газеті батько працював,  до якої політичної партії належав,  чи мав батько притиски з боку офіційної влади чи з боку місцевого населення. Ці обставини свідчить про те,  що позивач не звернувся за отриманням статусу біженця в першій безпечній країні,  а вибирає для себе країну кращого проживання,  що в свою чергу говорить про намагання позивача знайти країну з кращими умовами життя,  тобто він є не біженцем,  а економічним іммігрантом і на нього розповсюджуються не норми Закону України "Про біженців ",  а норми Закону України "Про імміграцію ".

За таких підстав судова колегія приходить до висновку про відсутність умов,  передбачених абзацом 2  ст.  1 Закону України "Про біженців ",  які б давали підстави для надання позивачці статусу біженця в України і тому,  рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції 14 11 2006 року №75 є обґрунтованим,

з

правильним і таким,  що відповідає вимогам  ст.  ст.  10,  12,  13,  14 Закону України "Про біженців ".

Враховуючи все вищевикладене,  колегія вважає,  що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не припустився,  а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права,  вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно,  висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

За таких обставин підстав для скасування рішень суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись:  ст. .  ст. . 185,  195, 198, 200, 205, 206 КАС України,  судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення,  а постанову суду постанову Київського районного суду м.  Одеси від 1 березня 2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення нечинним і зобов'язання виконати певні дії - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.