Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 1740 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Кримської О.М.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»(далі ТОВ «Сади Бердянська») до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Войніков і Ко»(далі ПП «Войніков і Ко»), третя особа: Бердянський РВ ЗРФ ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про визнання переважного права на укладання договору оренди землі,
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2010 року ТОВ «Сади Бердянська»звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ПП «Войніков і Ко», третя особа: Бердянський РВ ЗРФ ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про визнання переважного права на укладання договору оренди землі.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.08.2004р. між ними та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної частки (паю).
Відповідно до даного договору ОСОБА_2 передала, а вони прийняли у строкове платне користування земельну частку пай (розміром 3,80 умовних кадастрових гектарів), яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН номер 208524, виданого Бердянською міською радою 02 листопада 2002 року.
14 квітня 2009 року ОСОБА_2 замість серти фікату отримала наступні державні акти на право власності на земельну ділянку:
• Серія ЯА № 929200 щодо земельної ділянки площею 1,2300га;
• Серія ЯГ № 087714 щодо 1 /68частини в земельній ділянці площею 21,8217 га;
• Серія ЯА № 929299 щодо 1/14частини в земельній ділянці площею 7,1447 га;
* Серія ЯГ № 085499 щодо 1/241частини в земельній ділянці площею 25,7513 га.
Після отримання даний державних актів, відповідач ОСОБА_2 переуклала з позивачем договори оренди землі, а саме:
1. Договір оренди землі від 14 серпня 2009 року стосовно земельної ділянки,
отриманої за актом Серія ЯГ № 085499;
2. Договір оренди землі від 14 серпня 2009 року стосовно земельної ділянки,
отриманої за актом Серія ЯА № 929299;
3. Договір оренди землі від 14 серпня 2009 року стосовно земельної ділянки,
отриманої за актом Серія ЯГ № 087714;
4. Договір оренди землі від 11 січня 2010 року стосовно земельної ділянки, отриманої
за актом Серія ЯА № 929200.
Розраховуючи на продовження відносин по оренді землі з ОСОБА_2, 19 січня 2010 року позивач уклав договір з ДП «Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою»щодо підготовки до державної реєстрації договорів оренди землі (включаючи відповідні договори з Відповідачем-1).
20 травня 2010 року ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що вона 20 травня 2010 року уклала договори оренди щодо вказаних вище земельних ділянок з ПП «Войніков і Ко».
Свої дії ОСОБА_2 мотивувала тим, що станом на 20 травня 2010 року не була здійснена державна реєстрація її договорів з позивачем і це надало їй право відмовитися від раніше підписаних і укласти нові договори оренди землі з іншою особою.
24 вересня 2010 року ОСОБА_2 Бердянським районним відділом Запорізької Регіо нальної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» були повернуті 66 реєстраційних комплектів договорів оренди землі (у тому числі і ОСОБА_2) без державної реєстрації. Державна реєстрація цих договорів не була здійснена у зв'язку з надходженням від громадян, перелічених у даному листі, заяв про те, щоб не проводити державну реєстрацію договорів оренди землі.
Переважне право позивача на переукладання договорів оренди землі з ОСОБА_2 виникає на підставі перехідних положень ЗУ «Про оренду землі», де вказано, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше був укладений.
Вказана норма передбачає існування відносин (на момент виділення земельної ділянки у натурі) оренди земельної частки (паю) між власником земельної ділянки та іншою особою -орендарем і покликана на забезпечення стабільності вже існуючих відносин землекористування.
Таким чином, при виділенні ОСОБА_2 в натурі земельних ділянок, передбаченої відповідним сертифікатом - у позивача виникло переважне право на отримання їх в оренду на умовах, якими він користувався ними до їх виділення в натурі з загального масиву земельних ділянок. Вона знала про те, що позивач був попереднім користувачем її земельних ділянок до моменту виділення їх у натурі, тому укладаючи з нею новий договір оренди землі, він повинен був вимагати від неї надання письмової відмови з боку позивача від переважного права на оренду її земельних ділянок. Уклавши договір оренди землі від 20 травня 2010 року (стововано земельної ділянки площею 1, 2 300 га відповідно до державного акту серії Я А № 929200) з відповідачами також порушив переважне право позивача на отримання в оренду земельних ділянок ОСОБА_2
У зв»язку з цим позивач просив суд визнати його переважне право щодо укладання договорів оренди з ОСОБА_2 стосовно всіх земельних ділянок, якими вона володіє на підставі отриманих державних актів та які раніше передавалися в оренду ТОВ «Сади Бердянська», також визнати недійсним дорговір оренди земельної ділянки від 20.05.2010р., укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Войніков і Ко»щодо земельної ділянки площею 1, 2 300 га та застосувати наслідки недійсності такого договору.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
ТОВ «Сади Бердянська»звернулось до суду із апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2011 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після отримання відповідачкою Державних актів на право власності на землю вона набула статус власника земельних ділянок, а тому є вільною у визначенні способу володіння, користування і розпорядження належною їй землею та в обранні орендаря своєї землі.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони грунтуються на вимогах закону та відповідають матеріалам справи.
Відповідно до вимог п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ про переукладення договорів оренди землі” суди повинні враховувати, що згідно з п.2.3 Типового договору земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов”язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної вланості на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв”язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.
Враховуючи вимоги ст.ст.203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.
На час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки попередній договір оренди земельної частки (паю) був припинений у зв”язку з отриманням державного акту про право приватної власності на землю.
Посилення апелянта на вимоги п.8 розділу Х ЗК України та розділу 1Х ЗУ „Про оренду землі” щодо переважного права на переукладення договору оренди, є безпідставними, оскільки законодавцем до цього часу не вирішено питання щодо реалізації цих вимог закону та наслідків його порушення.
Згідно п.8 розділу Х ЗК України переважне право на оренду земельних ділянок у громадян, що отримали замість сертіфікатів державні акти, передбачено для тих сільськогосподарських підприємств, які сприяли отриманню державних актів орендодавцеві, зокрема, замовили землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) в натурі ( на місцевості), та оплатили виконання таких робіт.
Позивач не надав будь-яких доказів, що сприяли видачі державних актів ОСОБА_2, а тому не довів свого переважного права на оренду земельної ділянки, яка належить відповідачці.
Волевиявлення власника земельної ділянки щодо наміру переукласти договір оренди з позивачем змінилось, оскільки умови договору, запропоновані іншим орендарем, на які погодився власник, були кращими за умови, які були передбачені припиненим договором і в подальшому запропоновані позивачем.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316,317,319, 373 ЦК України власник самостійно, на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скасрги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: