Справа № 22-ц-828/2011
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Бондаренко Г.Ю.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.
секретаря Возняк В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 11 лютого 2011 року
з участю апелянта та його представника – ОСОБА_3,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Тлумацького районного суду від 11 лютого 2011року задоволено позов ОСОБА_4: в його користь з ОСОБА_2 стягнуто 13092 грн матеріальної шкоди, 514 грн за проведення автотоварознавчого дослідження, 250 грн 92 коп судових витрат і 250 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати власнику пошкодженої з його вини автомашини "Фольксваген Пассат" ОСОБА_4 13092 грн, тобто суму визначеної експертом матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, залишив поза увагою факт допущення порушень "Правил дорожнього руху в Україні" не тільки ним, а й самим позивачем. Оскільки, на його думку, у зіткненні автомашин винні вони обоє, то розмір відшкодування для кожного учасника ДТП повинен визначатись у відповідній частці згідно ст.1188 ЦК України. Виходячи із цього, вважає, що він повинен відшкодувати ОСОБА_4 не 13092 грн, а 6082 грн 90 коп.
Апелянт також зазначив, що ОСОБА_4 не довів документальними доказами розміру понесених ним витрат на ремонт його пошкодженої автомашини. Крім того, вказав на помилкове зазначення в рішенні про задоволення позовних вимог щодо його батька – ОСОБА_5, який не був учасником ДТП.
Вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_2 просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позовних вимогах ОСОБА_4 до нього і ОСОБА_5
В засідання Апеляційного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.
ОСОБА_2 і його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. Вони, зокрема, зазначили, що протоколом, складеним працівником ДАЇ, доведено, що у зіткненні автомашин є вина і ОСОБА_4, який перевищив швидкість. Вказали також на те, що позивач після ремонту пошкодженої автомашини не надав документальні докази його дійсних витрат. На його думку, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги названі обставини. Тому оскаржене рішення, на їх думку, є незаконним і необґрунтованим. Просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_4
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів даної справи і доданих до неї двох адміністративних справ вбачається, що 29 травня 2009 року працівником ДАЇ складено протоколи про адміністративні правопорушення, в яких констатується, що як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4 допустили порушення "Правил дорожнього руху в Україні", що призвело до зіткнення і пошкодження автомашин під їх керуванням.
Однак, постановою судді Тлумацького районного суду від 07 грудня 2009 року справу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності згідно протоколу від 29 травня 2009 року закрито за відсутністю й його діях складу адміністративного правопорушення (копія постанови – а.с.17). Названа постанова судді перебуває в законній силі.
По іншій адміністративній справі суддею Тлумацького району 16 грудня 2009 року винесена постанова, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні 29 травня 2009 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Однак, за спливом встановленого законом строку провадження в цій справі було закрито. Ця постанова теж не змінена і не скасована.
В частині 3 статті 61 ЦПК України вказано, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З наведеного випливає, що оскільки названі постанови судді по адміністративним справам перебувають у законній силі, то твердження ОСОБА_2 про вину у ДТП 29 травня 2009 року його і ОСОБА_4, а також про наявність підстав для їх відповідальності один перед одним за матеріальну шкоду у відповідній частці згідно ст. 1188 ЦК України не ґрунтуються на об’єктивних доказах та нормах права.
Посилання ОСОБА_2 на безпідставність стягнення з нього повної вартості відновного ремонту пошкодженої автомашини позивача не можуть бути прийняті до уваги. Адже, частиною 3 статті 386 ЦПК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. В частині 3 статті 22 ЦК України зазначено, що збитки власника відшкодовуються у повному розмірі. У частині 2 цієї норми закону, зокрема, роз’яснено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Витрати, які мусить понести ОСОБА_4 для ремонту автомашини, визначені спеціалістом в сумі 13092 грн у відповідності із "Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року №142/5/2092 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України. Апелянтом не доведено, що розмір матеріальних збитків ОСОБА_4 визначено спеціалістом неправильно, і що в дійсності вартість ремонту пошкодженої автомашини позивача є меншою.
У зв’язку із наведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку наданим сторонами доказам і постановив в даній справі законне і обґрунтоване рішення. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Однак, колегією суддів встановлено, що судом в резолютивній частині помилково зазначено про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5. Таке речення з резолютивної частини рішення в даній справі слід виключити.
Керуючись ст. ст.218;307;309;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Виключити з резолютивної частини рішення Тлумацького районного суду від 11 лютого 2011року в даній справі помилкове посилання на задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відщкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події.
В решті рішення Тлумацького районного суду від 11 лютого 2011 по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після дня її проголошення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: П.І.Проскурніцький
В.М.Вакарук