Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2445/2011 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів : Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Коверзнєві М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, КП «Якимівське БТІ», про визнання недійсними реєстрації (запису) у КП «Якимівське БТІ», витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічного паспорту на квартиру на ім’я ОСОБА_7, технічного паспорту на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, витребування майна від недобросовісних набувачів, визнання права власності на квартиру; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_3, про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недобросовісними набувачами, витребування майна від недобросовісного набувача, визнання права власності на це майно; за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, про визнання права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, КП «Якимівське БТІ»про визнання недійсним реєстрацію у КП «Якимівське БТІ», визнання недійсним витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_7, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 11 травня 2007 року, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6, витребування майна від добросовісного набувача та про визнання права власності на це майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в серпні 2007 року від своєї дружини ОСОБА_4 дізнався, що його квартира АДРЕСА_1, була предметом судового розгляду і на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2006 року право власності на неї перейшло до ОСОБА_7, а в подальшому на підставі договору купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_5, ОСОБА_6
Між тим, з ОСОБА_7 він не знайомий, ніяких правочинів щодо продажу своєї квартири не укладав і не підписував. Всі оригінали документів на квартиру знаходяться у нього.
16 жовтня 2006 року КП «Якимівське БТІ»зареєструвало рішення Якимівського районного суду по справі як правоустановчий документ, а 20 жовтня 2006 року ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_8 на продаж квартири.
11 травня 2007 року належну йому квартиру придбали ОСОБА_5 та ОСОБА_6. При цьому в договорі зазначено, що квартира придбана за 8607 гривень, тоді як дійсна ринкова вартість квартири на момент продажу була майже в 10 разів вищою.
06 вересня 2007 року Якимівським районним судом Запорізької області постановлена ухвала про задоволення його заяви та скасування заочного рішення Якимівського районного суду по справі від 04 травня 2006 року, а ухвалою від 06 березня 2008 року позов ОСОБА_7 до нього про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру залишено без розгляду.
Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсними реєстрацію (запису) у КП «Якимівське БТІ»ухваленого на загальних підставах рішення Якимівського районного суду від 04 травня 2006 року як правовстановлюючого документа (запис № 42 в книзі № 2, PN16383194); витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14481631, виданий КП «Якимівське БТІ»від 08 травня 2007 року; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, виданий КП «Якимівське БТІ»на ім’я ОСОБА_7; технічний паспорт на зазначену квартиру, виданий КП «Якимівське БТІ»на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати за ним право власності на квартиру; визнати ОСОБА_5, ОСОБА_9 недобросовісними набувачами та витребувати у них квартиру АДРЕСА_1 стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.
В жовтні 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_7, про визнання права власності на нерухоме майно.
Зазначали, що 11 травня 2007 року на підставі нотаріально посвідченого договору придбали у ОСОБА_7, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_8, квартиру АДРЕСА_1 за 8 607 грн. Договір купівлі-продажу був зареєстрований в КП Якимівське БТІ, проведено його державну реєстрацію. Вважають, що стали добросовісними набувачами спірного майна. Крім того зазначали, що з моменту набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомості ними за власні кошти були здійснені невід'ємні поліпшення належного їм майна, проведені ремонтні роботи цієї квартири. Це в свою чергу поліпшило її стан квартири, тому вартість спірного майна, як вони вважають, на теперішній час становить 70 000 грн.
Посилаючись на викладене, просили суд визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2003 року недійсним, витребування від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірної квартири, визнання права власності на частку у квартирі. Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває в шлюбі з ОСОБА_3, має двох неповнолітніх дітей. Квартира АДРЕСА_1 є єдиним їх місцем проживання. Укладенням без її згоди договору купівлі-продажу квартири були порушені її права та права її дітей, які залишились без житла. Так як вказана квартира була набута нею та її чоловіком за час шлюбу і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним, визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недобросовісними набувачами, витребувати від них належну спірну квартиру, визнати за нею право власності на спірну квартиру.
Справа неодноразово розглядалася судом ( а. с. 11,41 т. 1, а. с. 252-255, т. 2, а. с. 39-42,135-141,259-263 т. 3 ).
Останнім рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк»про визнання недійсними реєстрації (запису) у КП «Якимівське БТІ», витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічного паспорту на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_7, договору купівлі-продажу спірної квартири від 11 травня 2007 року, технічного паспорту на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6; витребування майна від недобросовісних набувачів, визнання права власності на це майно - відмовлено.
У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк»про визнання ОСОБА_5, ОСОБА_6 недобросовісними набувачами і витребування від них майна, визнання права власності на квартиру відмовлено.
Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4.
В апеляційних скаргах позивачі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, а зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.
В судове засідання апеляційного суду Запорізької області з’явилися апелянти, ОСОБА_5, представник ОСОБА_6 –ОСОБА_10 Інші учасники процесу не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог статей 76,77 УПК України, про причини неявки суд не сповістили ( а. с.386-392,399-405 ).
Заслухавши у засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, заперечення ОСОБА_5, передника ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, відповідність висновків суду матеріалам справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясувати обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_3, ОСОБА_4, визнаючи за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що від ОСОБА_5, ОСОБА_6 не можна витребувати спірну квартиру і є підстави для визнання за ними права власності на вказану квартиру. При цьому виходив з того, що технічний паспорт на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_7, витяг з реєстру прав власності було виготовлено, а також право власності на спірну квартиру за ОСОБА_7 було зареєстровано 16 жовтня 2006 року на підставі наданої у КП «Якимівське БТІ» належно посвідченої копії судового рішення від 04 травня 2006 року.
Між тим, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він спростовується наданим по справі доказами, суперечить нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 20 липня 1990 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Мають двох дочок –ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2. 11 вересня 2001 року ОСОБА_3 через Якимівську універсальну міжрегіональну товарну біржу придбав квартиру АДРЕСА_1. Оригінали документів на квартиру до цього часу знаходилися у ОСОБА_3 і надавалися для огляду в судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області ( а. с. 25-28,281-286 у т. 1 ).
13 квітня 2006 року ОСОБА_7 звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності на квартиру. В підтвердження вимог надав оформлений у простій письмовій формі договір від 25 травня 2003 року ( а. с. 2-6 у т. 1 ).
Провадження у справі було відкрито 14 квітня 2006 року, попереднє судове засідання призначено на 04 травня 2006 року. При цьому будь-які докази щодо відправлення ОСОБА_3 судової повістки, а також щодо належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання в матеріалах справи відсутні ( а. с. 1 у т. 1 ).
По причині відсутності ОСОБА_3 в судовому засіданні, проведено заочний розгляд справи ( ухвала про заочний розгляд не внесена до опису документів по цивільній справі та не пронумерована ). Заочним рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 04 травня 2006 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений у простій письмовій формі 25 травня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 За ОСОБА_7 визнано право власності на вказану квартиру ( а. с. 1-11 у т. 1 ).
16 жовтня 2006 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_7 При цьому в підтвердження свого права на квартиру ОСОБА_7 надав в КП «Якимівське БТІ»не копію заочного рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2006 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, а копію рішення від 04 травня 2006 року по справі № 2-572/06, що постановлено в загальному порядку і за текстом відрізняється від заочного рішення. Оригінал такого рішення в матеріалах справи відсутній ( а. с. 11,341-342,347,351-352,354 у т. 1, а. с. 37-42,142,211-217,232-235 у т. 2 ).
11 травня 2007 року ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, за нотаріально посвідченим договором продав квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за кожним з яких 18 травня 2007 року зареєстровано право власності по Ѕ частці у квартирі. З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що на момент оформлення угоди в квартирі знаходилися речі, якими ОСОБА_7 дозволив розпорядитися на власний розсуд, так як вони йому не були потрібні. ( а. с. 43-45,237-245 у т. 2 ).
У такому випадку зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання за ними права на квартиру, яке вже зареєстровано у реєстрі прав власності, не може бути задоволений.
Про наявність судового рішення, яким його позбавили права власності на квартиру, ОСОБА_3 дізнався 08 серпня 2007 року, після чого звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка була задоволена ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2007 року ( 12-41,50-55 у т. 1 ).
10 вересня 2007 року ОСОБА_3 пред’явив до ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов про витребування від них спірної квартири та визнання права власності на неї, який ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року був об’єднаний в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та із позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання за ними права власності на квартиру ( а. с. 1- 23 у т. 2 ).
Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що у разі, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, колегія суддів, з урахуванням конкретних обставин справи та наданих доказів, приходить до висновку, що ОСОБА_7 набув право власності на спірну квартиру незаконно, на підставі неіснуючого судового рішення, не мав права її відчужувати.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Враховуючи наведене, а також оскільки ОСОБА_7 набув право власності на спірну квартиру незаконно, на підставі неіснуючого судового рішення, не мав права її відчужувати, у суду першої інстанції не було підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог щодо витребування від ОСОБА_5, ОСОБА_6 спірної квартири, яка вибула з володіння власника ОСОБА_3 не з його волі.
Позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині ґрунтуються на положеннях частини 1 статті 388 ЦК України підлягають задоволенню.
Решта позовних вимог ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на нормах матеріального права.
13 листопада 2007 року ОСОБА_4 подала до суду позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 березня 2003 року, визнання за нею права власності на Ѕ частку квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння ( а. с. 50-51 у т. 2 ).
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 березня 2008 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2003 року, визнання права власності на квартиру залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 205 ЦПК України ( а. с. 74-76,77,106-109 у т. 1 ).
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2007 року заочне рішення від 04 травня 2006 року було скасовано, а ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 березня 2008 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру залишено без розгляду ( а. с. 41,50,106-109, т. 1 ).
10 вересня 2007 року ОСОБА_3 подав до суду позовну заяву до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування квартири від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру. Зазначав, що не продавав належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_13, так як останнього не знає.
13 листопада 2007 року ОСОБА_4 пред’явила позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25 травня 2003 року, витребувати від ОСОБА_5, ОСОБА_6 спірну квартиру та визнати за нею право власності на Ѕ її частку ( а. с. 51-53, т.2 ).
Позови неодноразово уточнювалися ОСОБА_3, ОСОБА_4 Остаточно ОСОБА_14 та ОСОБА_15 змінили підстави своїх вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_6, АКБ «Укрсоцбанк», треті особи ОСОБА_7, КП «Якимівське БТІ», 21 червня 2010 року. ОСОБА_3 просив визнати недійсними реєстрацію ( запис ) у КП «Якимівське БТІ»за № 42 в книзі № 2 судового рішення; витяг з реєстру прав власності №14481631 від 08 травня 2007 року; технічний паспорт на квартиру на ім’я ОСОБА_16; технічний паспорт на квартиру на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_5, ОСОБА_6 недобросовісними набувачами та витребувати від них із чужого незаконного володіння спірну квартиру. ОСОБА_4 також просила визнати ОСОБА_5, ОСОБА_6 недобросовісними набувачами, витребувати з їх незаконного володіння спірної квартири та визнати право власності на квартиру за ОСОБА_3 ( а. с. 32-36,46-50, т. 4 ).
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання ОСОБА_6 недобросовісними набувачами, суд правильно виходив з того, що вимоги не знайшли підтвердження при вирішенні спору. Доводи позивачів ґрунтуються на припущеннях, тоді як за правилами частини 4 статті 60 ЦПК України докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відсутні також підстави для задоволення вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2003 року та визнання за нею права на Ѕ частку квартири як за дружиною ОСОБА_3
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Не є укладеним правочин (договір), у якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення. Згідно зі статтями 210,640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Так як договір купівлі-продажу квартири від 25 травня 2003 року був вчинений у простій письмовій формі, що є порушенням статей 203,210 ЦК України, він вважається не укладеним і визнанню недійсним не підлягає.
Крім того, спірна квартира була придбана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу 11 вересня 2001 року, право власності було зареєстровано за позивачем, тому у даному випадку відсутні передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частку квартири. Той факт, що нерухомість придбавалася у період її шлюбу з ОСОБА_3 не може бути поводом для внесення змін до договору за 2001 рік.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Витребувати від ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 і зобов’язати їх повернути квартиру ОСОБА_3.
Відновити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_17 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_7, про визнання їх добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 і визнання за ними права власності на цю квартиру відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: