Справа №  2-376/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 червня 2011 року року     Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Васильченка О.В.,

при секретарі - Кушніренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом кредитної спілки «Сімейна позика» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, кредитної спілки «Сімейна позика» про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

КС «Сімейна позика» пред’явила у суді позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що між кредитною спілкою та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору КС «Сімейна позика» надала ОСОБА_1 кредит в сумі 18000 грн. 00 коп. на ремонт будівлі.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між КС «Сімейна позика», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Згідно договору поруки, ОСОБА_2 зобов’язалася нести солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором. У випадку виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором порука припиняється.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, КС «Сімейна позика» просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою суду від 06.09.10р. до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, КС «Сімейна позика» про визнання недійсним договору поруки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що при укладені даного договору поруки ОСОБА_1 ввела її в оману повідомивши по те, що  підписуючи договір поруки ОСОБА_2 лише підтверджує той факт, що ОСОБА_1 на момент укладення договору працює секретарем у Київському медичному коледжі. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що проти неї були вчинені шахрайські дії з боку ОСОБА_1 щодо істотних умов укладення договору поруки.

В обґрунтування правових підстав позову позивачем зазначено ст. 230 ЦК України.

Під час розгляду справи представник КС «Сімейна позика» підтримав первісний позов, з викладених підстав, проти зустрічного позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_2 під час підписання договору поруки ознайомилась з його змістом.

ОСОБА_2 та її представник просили задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного – відмовити в частині позовних вимог до ОСОБА_2, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

ОСОБА_1 свого права на участь в судовому засіданні не використала, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.  48, 57, 63, 77, 96, 134, 142). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило. Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідка, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Подільський районний суд міста Києва встановив наступне.

14.12.07р. між КС «Сімейна позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1793/07-1716/06 про надання споживчого кредиту (далі – кредитний договір), відповідно до умов якого кредитна спілка надала позичальнику кредит на ремонт будівлі в сумі 18000 грн. 00 коп. з відсотковою ставкою 29,87% річних (а.с. 2). Строк погашення кредиту не пізніше 14.12.10р.

Цього ж дня між КС «Сімейна позика» та ОСОБА_1 підписано договір № 1793/07-1716/06 блокованого рахунку. Згідно цього договору ОСОБА_1, як член спілки, внесла на блокований рахунок № 1793/07-1716/06 внесок (вклад) в розмірі 5095 грн. 00 коп. для забезпечення зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту (а.с. 3).

Відповідно до п. 4.1.2 кредитного договору, позичальник зобов’язується повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки по ньому у розмірі та в строки, передбачені умовами цього договору.

Згідно п. 3.1 кредитного договору кредит, отриманий позичальником, забезпечується, насамперед, його внеском на блокований рахунок, який є невід’ємною частиною цього договору.

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 14.12.07р. між КС «Сімейна позика», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 4).

Пунктом 2.1. договору поруки визначено, що ОСОБА_2, як поручитель, зобов’язалася нести солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, а саме: у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, повернення суми основного боргу або його частини, процентів і сплату штрафних санкцій, відшкодування судових витрат по стягненню боргу й інших збитків кредитора на день розрахунків.

Всупереч вимогам кредитного договору та договору поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погашають кредит та не сплачують проценти. Станом на 22.03.10р. заборгованість за кредитним договором № 1793/07-1716/06 від 14.12.07р. становить 13385 грн. 38 коп. (а.с. 98).

Причиною спору між сторонами стала на думку позивача за первісним позовом відмова відповідачів у добровільному порядку виконати умови кредитного договору щодо сплати заборгованості, а причиною спору між сторонами за зустрічним позовом стало на думку позивача незаконність договору поруки.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Договором про надання споживчого кредиту та  умовами Договору поруки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Дослідженими у справі доказами встановлено, що відповідачі не виконали своїх зобов’язань за кредитним договором та договором поруки, у зв’язку з чим станом на 22.03.10р. заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором складає 13385 грн. 38 коп.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у випадку порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги КС «Сімейна позика» в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на чинному законодавстві, тому підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

Відповідно до договору поруки від 14.12.07р. ОСОБА_2 поручилася за виконання зобов’язань ОСОБА_1 перед КС «Сімейна позика» за кредитним договором.

Отже, зазначені умови кредитного договору були відомі поручителю, оскільки вона погодилася з ними підписавши договір поруки, що є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов’язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 ввела її в оману, у зв’язку з чим вона на підставі ст. 230 ЦК України просить визнати договір поруки недійсним є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях ОСОБА_1, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

На підставі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її довірителька при укладанні договору поруки шахрайськими діями була введена в оману. Шахрайські дії спрямовані проти її довірительки полягали в тому, що ОСОБА_1 увійшла до неї в довіру та заради отримання кредитних коштів переконала її виступити поручителем по кредитним зобов’язанням, запевнивши її в тому, що укладення договору поруки є формальністю та що кредитні зобов’язання безпосередньо стосуються тільки позичальника. ОСОБА_2 не будучи фахівцем в галузі права та фінансів, не усвідомлюючи своїх дій здійснила укладання договору поруки з ОСОБА_1 та КС «Сімейна позика».

Суд не погоджується з таким твердженням представника ОСОБА_2, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 була ознайомлена з положеннями договору, що підтверджується безпосередньо підписаним договором поруки. Жодних письмових доказів про звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів щодо шахрайських дій з боку ОСОБА_1 до суду не надано.

Покази допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 не приймаються судом до уваги, оскільки вона особисто особа не була присутньою під час укладення договору поруки.

Щодо нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_5, то  зазначена заява не може бути належним та допустимим доказом, з огляду на те, що ОСОБА_5 не попереджена про кримінальну відповідальність, а також те, що ЦПК України не передбачено прийняття відповідної заяви у якості доказу у цивільній справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 була вільною в укладенні договору поруки та під час його підписання була ознайомлена з положеннями договору, цілком усвідомлювала його зміст та була згодна виступати за борговими зобов’язаннями ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_2 не доведено факт обману зі сторони ОСОБА_1 при укладанні саме договору поруки, тому відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог та визнання договору поруки недійсним.   

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що між КС «Сімейна позика» та СПД ОСОБА_6 01.10.08р. було укладено договір доручення № 03/2009 (а.с. 8). Згідно договору СПД ОСОБА_6 зобов’язувалася надавати КС «Сімейна позика» юридичні послуги щодо стягнення «конкретної заборгованості». Однак у судовому засіданні представник КС «Сімейна позика» зазначив, що понесені витрати не є витратами на правову допомогу. З урахуванням цього, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СК «Сімейна позика» 4015 грн. 61 коп. – витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України суд, вважає за необхідне солідарно стягнути з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Сімейна позика» судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам: 133 грн. 85 коп. - судового збору, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 86, 87).

На підставі викладеного, ст.ст. 14, 229, 230, 525, 526, 554, 627, 1050, 1054  ЦК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов кредитної спілки «Сімейна позика» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Сімейна позика» заборгованість за договором № 1793/07-1716/06 від 14.12.07р. про надання споживчого кредиту в сумі  13385 грн. 38  коп., а також 133 грн. 85 коп.  – судового збору та 120 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 13653 грн. 08 коп.

В задоволенні решти первісного позову кредитній спілці «Сімейна позика», відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, кредитної спілки «Сімейна позика» про визнання недійсним договору поруки                № 1793/07-1716/06 від 14.12.07, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ                                                                                     Васильченко  О.  В.