ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 р. Справа № 26458/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 09.12.2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про зобов’язання провести виплату державної допомоги дитині війни в повному розмірі та зобов’язання виплачувати таку допомогу в майбутньому, -
В С Т А Н О В И Л А:
22.04.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив відновити строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2009 роки та нараховувати дану допомогу надалі.
Ухвалою суду від 09.12.2010 року позов в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 21.04.2009 року залишено без розгляду, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.
Постановою суду від 09.12.2010 року в задоволені позову за період часу з 22.04.2009 року по 31.12.2009 року відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив позивач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду в частині відмови позову та прийняти нову постанову, якою задоволити позов в частині вимог за період з 22.04.2009 року по 31.12.2009 року та зобов’язати управління нараховувати підвищення до пенсії надалі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, які стосувалися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року не можуть регулювати правовідносини, що виникли в 2009 році, а тому вимоги за 2009 рік не підлягають до задоволення.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року є безпідставною, а вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік, а саме з 09.07.2007 року є обґрунтованими.
Проте, частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тому, колегія суддів, погоджується з ухвалою суду від 09.12.2010 року щодо відмови в задоволені вимог за період з 01.01.2006 року по 21.04.2009 року.
Що стосується вимоги позивача за період з 22.04.2009 року по 31.12.2009 року, то колегія суддів зазначає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає таку виплату підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року і надалі не зупинялась, відтак позивач має право на таку виплату і в 2009 році.
Тому вимога позивача щодо виплати надбавки до пенсії за період з 22.04.2009 року по 31.12.2009 року підлягає до задоволення.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Що стосується позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача нараховувати підвищення до пенсії надалі, то колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.04.2009р. до 31.12.2009р. включно (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправними; зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.04.2009р. до 31.12.2009р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 100, 160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 09.12.2010 року скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.04.2009 року до 31.12.2009 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.04.2009 року до 31.12.2009 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період. В задоволенні решти вимог – відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді М.А. Пліш
Р.Й. Коваль