Справа №2-А-63/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року м.Ковєль
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого- судді Бондара В.М.,
при секретарі Рижко О.М.,
з участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Огнева С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2042 йул.Кутузова, 12 м. Ковеля про стягнення недоплати грошової надбавки за безперервну військову службу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до військової частини А-2042 вул. Кутузова, 12 м. Ковель про стягнення недоплати грошової надбавки за безперервну військову службу. Позов обгрунтував тим, що він з 19.02.1998 року по день звільнення займав посаду військового коменданта Комендатури військових сполучень залізничної станції Ковель, яка
знаходилась на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 2042. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.10.2006 року № 354 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку із скороченням штатів. Указом Президента України від 05.05.2003 року за № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» передбачені щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення. На виконання даного Указу Міністром оборони України 26.05.2003 року видано наказ за №149, яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до п.1.2 Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержанського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби. На момент введення надбавки його вислуга у календарному обчисленні складала понад 10 років, тому надбавка повинна виплачуватись в розмірі 30% від грошового забезпечення, але виплати проводились не в повному обсязі. Просить зобов'язати військову частину А-2042 провести виплату недоплаченої надбавки в розмірі 6 718.67 гривень та повернути судові витрати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просить суд стягнути з військової частини А-2042 невиплачену надбавку в сумі 6 718.67 грн.. Судові витрати просить залишити за ним.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що позов ре визнає, просить відмовити в його задоволенні. Пояснив, що бюджетним законодавством не передбачено фінансування на ці цілі, а тому не було фонду грошового забезпечення, через що виплати проводились частково. Крім того, позивачу не був встановлений конкретний вітсоток до виплати, а його бажання отримувати максимальний відсоток є неправильним.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та дослідивши письмові докази по
справі, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше
забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі (стаття 9). Також, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Послужним списком ОСОБА_1 стверджується, що він з серпня 1988 року по 23.10.2006 року проходив військову службу на посаді помічника коменданта, старшого помічника коменданта, заступника коменданта, а з 19.02.1998 року-військовий комендант залізничної станції Ковель.
(а.с.5-12)
Наказом Начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 23 жовтня 2006 року № 354 звільнено з військової служби в запас за пунктом 67-В- у зв'язку із скороченням штатів ОСОБА_1, військового коменданта комендатури військових сполучень станції Ковель.
(а.с.13)
З довідки військової частини А 2042 від 10.05.2007 року № 256 про нарахування та виплачену надбавку за безперервну військову службу з розрахунку виплачених розмірів та недоплати згідно максимальних розмірів вбачається, що ОСОБА_1, за період з червня 2003 по березень 2005 років має недоплату" в сумі 6 718.67 гривень.
(а.с.16)
Положеннями ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, надано право Міністрові оборони України встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років- до 10%, понад 10- до 30%, понад 15- до 50%, понад 20- до 70%, понад 25- до 90%. Виплату надбавок здійснювати з 01.05.2003 року. Кабінету Міністрів України передбачити під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на 2004 та наступні роки видатки на грошове забезпечення військовослужбовців з урахуванням надбавок, установлених цим Указом.
Відповідно до ч.3 ст.106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року затверджено інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, де продубльовано основні положення Указу.
Судом встановлено, що на момент підписання Указу Президентом України, позивач ОСОБА_1, мав вислугу років, яка дозволяла йому мати щомісячну надбавку за безперервну військову службу в розмірі до 30%, що не заперечується відповідачем. Позивачу частково виплачувалась вказана надбавка, однак, як вказує відповідач, що повну суму не видавали через неналежне фінансування. Відповідачем не надано суду підтверджень того, що
зменшення даних виплат було обумовлено відповідними рішеннями уповноважених осіб чи
органів. На момент розгляду справи судом в Указ Президента та наказ Міністра оборони з
цих питань, зміни щодо зменшення відсотків до виплати не вносились, а тому вони є
чинними та повинні виконуватися.
Твердження відповідача про те, що діючим бюджетним законодавством не передбачалось фінансування на оспорювані виплати та позивач не мав права на 30 % над -
бавку судом оцінюються, як такі, що не грунтуються на Конституції України та нормах чинного законодавства. Згідно загальних принципів права: все, що не заборонено законом-дозволено, а тому, коли позивачу не встановлено конкретний відсоток за безперервну
службу, то законом йому не заборонено отримувати максимум встановлений для осіб з такою вислугою років. Стаття 22 Конституції України встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому, при прийнятті Державного бюджету на наступний рік повинні були виконуватись положення Конституції України щодо збереження встановлених соціальних прав військовослужбовців.
Суд вважає, що забезпечення військовослужбовців щомісячною надбавкою за безперервну військову службу є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України).Таким чином, при поступленні на службу позивачу були державою гарантоване певне забезпечення і компенсації, які фінансуються із бюджету. Зупинення або звуження змісту і обсягу гарантованих Конституційних соціальних прав є недопустимим і не повинні погіршувати становище особи, а тому позивач має право отримувати всі передбачені законодавством виплати.
Судові витрати слід залишити за позивачем, згідно клопотання останнього.
На підставі ст.ст. 22, 43, 48, 106 Конституції України, ст.ст. 2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, СУД,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати командування військової частини А-2042 м. Ковель вул. Кутузова, 12 Волинської області провести виплату в користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку за безперервну військову службу в сумі 6 718 ( шість тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 67 копійок.
Судові витрати залишити за позивачем, згідно клопотання останнього.
Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.