Справа №  2-193/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

судді                                                                      -          Пісоцького О.М.;

з участю:          секретаря                                        -          Сіваченко Ю.І.;

позивача                                        -          ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2010 року ОСОБА_1 пред’явила позов до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок.

Позивач в позовній заяві мотивує свої вимоги тим, що 18 грудня 2005 року  позивачем, її співмешканцем ОСОБА_3 куплено житловий будинок у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який розташований на АДРЕСА_1 за вісім тисяч гривень. За домовленістю відповідач повинен був оформити будинок на  ім’я позивача.  Про те, що позивачем було куплено житловий будинок на вказаних умовах свідчить надана ОСОБА_4 розписка від 18 грудня 2005 року. В цей день відповідач віддав позивачу ключі від вказаного будинку, передавши в його володіння житловий будинок, сплачено відповідачеві кошти. Своєчасно сплачувались комунальні послуги, за світло, за земельну ділянку, воду. У  2007 році  ОСОБА_4 помер.  Відповідач не оформив договір купівлі-продажу на позивача на вказаний будинок ні у нотаріуса, ні в БТІ. Добровільно відповідач не бажає нотаріально посвідчувати договір на вказаний житловий будинок, хоч всі умови виконані. Посилаючись на ці обставини, позивач в позовній заяві просить визнати договір купівлі –продажу дійсним та визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

На підтвердження своїх вимог позивач надала:

-          довідку виконкому Новоселівської сільської ради Арбузинського району, з якої видно, що позивач разом з співмешканцем ( ОСОБА_3 ) та двома доньками ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) проживає в будинку АДРЕСА_1 ( аркуш 10 );

-          копію акту звірки, з якого видно, що ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії за адресою –АДРЕСА_2 ( аркуш 11 );

-          копію договору, з якого видно, що ОСОБА_3, що проживає на х. Воля, є споживачем електричної енергії ( аркуш 12 );

-          копію довідок, з яких видно, що ОСОБА_3 в період з 2005 по 2010 р. сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1, а також що він сплачує комунальні платежі за спожиту воду ( аркуш 13 );

-          розписку, з якої видно, що 18 грудня 2005 р. ОСОБА_4 взяв 8 тисяч гривень за хату у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ( аркуш 15 );

-          довідку бюро технічної інвентаризації, з якої видно, що за ОСОБА_4 зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_3, а за ОСОБА_2 нерухомого майна на території Арбузинського району Миколаївської області не зареєстровано.

Суд, вислухавши позивача та дослідивши надані докази, вважає необхідним відмовити в задоволенні позову виходячи з наступних міркувань. Так, судом встановлено, що 18 грудня 2005 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 сплатили ОСОБА_4 вісім тисяч гривень за житловий будинок, про що свідчить розписка, надана суду позивачем. При цьому з тексту розписки незрозуміло, за який саме будинок було виплачено кошти, як і незрозуміло взагалі, чи за купівлю –продаж будинку виплачено гроші, чи мався на увазі інший вид договору. Якщо навіть припустити, як стверджує позивач, що мався на увазі договір купівлі-продажу, з тексту розписки також залишається незрозумілим, чи сплачена сума складає повну вартість будинку, чи лише його частину. Крім того, з наданої суду довідки бюро технічної інвентаризації видно, що за ОСОБА_4 зареєстровано не жилий будинок АДРЕСА_1, а жилий будинок АДРЕСА_3. З цієї ж довідки видно, що за відповідачем –ОСОБА_2 взагалі не зареєстровано ніякого нерухомого майна. Вказані обставини на думку суду свідчать про те, що ОСОБА_4 взагалі не мав прав власника, передбачених ст. 317 ЦК України, як власник жилого будинку АДРЕСА_1. За вказаних обставин суд вважає, що договір купівлі-продажу сторонами фактично укладено не було. Відповідно ж до  ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати договір дійсним, лише якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. Оскільки договір купівлі-продажу  між сторонами не укладався,  тому правила  ч. 2 ст. 220 ЦК України в даному випадку застосовані бути не можуть  (п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Керуючись ст.ст.10, 59, 130, 174, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою  заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                          О.М. Пісоцький