Справа №: 2-1072/11

РІШЕННЯ

Іменем    України

"02" червня 2011 р.    Олександрійський міськрайонний суд  

                                                                                                   Кіровоградської області  

в складі: головуючого судді – Ковальової О.Б.

                        при секретарі –  Полатайко О.Ю.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрії  судовий розгляд цивільної справи  за позовом  ОСОБА_1  

до  ОСОБА_2

про стягнення  боргу за договором позики,  -  

                                                            В С Т А Н О В И В :

          позивач  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про  стягнення боргу за договором позики в сумі 32 694,09 грн., а також судового збору    326,94грн. та за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.  

           Позов мотивує тим, що 20.11.2009 року він передав відповідачу у борг гроші в сумі 4 000 доларів США. Відповідачем власноручно була складена розписка на вищевказану суму та було обговорено термін їх повернення – 20.04.2010 року.

           Відповідач зобов’язався повернути гроші, але в строк повернення боргу, відмовився їх повернути.  

           В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних в позові, пояснивши, що знає відповідача, оскільки його кум, є двоюрідним братом відповідача. А тому, коли відповідач звернувся до нього з проханням позичити 4000 дол. США, то він погодився. Дані кошти він передав йому в м. Дніпропетровську в автомобілі, яким приїхав  ОСОБА_2  та там же відповідач, діставши паспорт, власноручно  написав розписку. Оскільки 20.04.2010 року відповідач не повернув грошові кошти, то він вимушений був неодноразово звертатися до відповідача з вимогою повернути йому гроші, які він взяв в борг. Таким чином йому частинами було повернуто  2 000 дол. США ще до моменту його звернення до суду.

           Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що в борг у ОСОБА_1 гроші не брав, боргових розписок не писав, а ті паспортні дані, які маються в розписці, ОСОБА_1 знав, оскільки він працював разом з ним, де позивач був комерційним директором, який мав доступ до всіх документів, а він менеджером. Так як позивач та його двоюрідний брат, який на той час працював директором, на  теперішній час з’ясовують особисті стосунки, які пов’язані з незаконним взяттям кредитів на значні суми, то вважає, що позивач підробив розписку, а також відповідач стверджує, що у нього зовсім інший почерк.  

          Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача  не підлягають задоволенню.

            Відповідно до діючого законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і ч., ч.1, 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.  Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.                

            Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

            За змістом ст.1047 ЦК України  договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.   

           Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.   

           Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.   

            Заперечуючи проти позову,  ОСОБА_2 зазначав, що не складав і не підписував розписку від 20.11.2009 року, посилаючись на те, що ті паспортні дані, які маються в розписці, ОСОБА_1 знав, оскільки він працював разом з ним, де позивач був комерційним директором, який мав доступ до всіх документів, а він менеджером. Позивач підтвердив той факт, що вони дійсно працювали разом.     

        Судом встановлено, що позивачем до суду надано розписку,  звідки вбачається, що договір позики  був укладений в письмовій формі,   відповідно до якої відповідач взяв в борг у ОСОБА_1 гроші  в сумі  4 000 дол.США, з якою відповідач не погоджується, оскільки він не брав гроші в борг у позивача та стверджує, що надана до суду розписка  написана не ним та це не його почерк в розписці.

          Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, а тому суд роз’яснив сторонам ст., ст. 143, 144 ЦПК України, тобто  право на  можливість призначення відповідної експертизи за їх заявою, а також ст.60 ЦПК України.  Сторони заявили, що перерву по справі оголошувати не потрібно,  заяви про призначення експертизи не бажають подавати.  

           З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів фактичних обставин, пов’язаних із тим, що саме ОСОБА_2 взяв гроші в борг та написав розписку позивачу, що він взяв у нього в борг гроші в сумі 4 000 доларів США, оскільки зразок почерку у  розписці, яку було написано ОСОБА_2 в судовому засіданні, має різкі відмінності від почерку, що є в розписці, яка надана до суду позивачем, а також відповідач стверджує, що грошей у позивача не позичав,  а відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, такої заяви не надійшло. Позивачем не надано  до суду інших доказів в підтвердження даного факту.

            За наведених обставин позивачем не виконано вимоги ст. 59 ЦПК України щодо доведення обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, належними засобами доказування.

Таким чином вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором позики в сумі 32 694,09 грн. не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність фактичних обставин, пов’язаних з написанням розписки саме ОСОБА_2.          

          Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з  другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, оскільки позовні вимоги позивача не задоволені, то з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню сплачені ним судові витрати.

           На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 10, 60, 88, ч.1 ст.143, 212, 213, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                          РІШИВ:

           В позові ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 про стягнення  боргу за договором позики – відмовити в повному обсязі.    

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, а особи, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.   

                       Суддя: