Справа №2-282/2006р.;

2-34/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2007 року Крюківський районний суд м.  Кременчука Полтавської області в складі : головуючого - судді Хіневич В.І.,  при секретарі - Бучинській І.М. ,  за участю представників ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом фізичної особи - ОСОБА_3 до фізичних осіб - ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  КГЖЕП « Крюківське»,  третьої особи ОСОБА_7 про визнання права власності на житло,  визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним,  визнання довіреності недійсною,  вселення та усунення перешкод в користуванні житлом,  за позовом фізичної особи - ОСОБА_6 до фізичної особи - ОСОБА_3,  за участю третіх осіб: фізичної особи - ОСОБА_5,  юридичної особи - КГЖЕП «Крюківське» про усунення перешкод в користуванні квартирою,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 3вернувся до суду з вказаним позовом та просив суд ухвалити рішення,  яким визнати недійсною довіреність від 09 липня 2005 року,  яка видана на ім'я ОСОБА_4 про право продажу квартири,  визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 вересня 2005 року квартири АДРЕСА_1. Визнати його власником квартири АДРЕСА_1,  тобто повернувши сторони в попереднє становище. Стягнути на його користь з відповідачів в солідарному порядку державне мито в сумі 126,  97 грн..

На обгрунтування заявлених вимог,  ОСОБА_3 вказав наступне: він і два його сина : ОСОБА_8 та ОСОБА_9,  мешкали в квартирі АДРЕСА_1. В даній квартирі була велика заборгованість за комунальні послуги,  в зв'язку з чим йому було запропоновано ОСОБА_10 приватизувати його квартиру та продати її,  а в якості плати погасити борги по комунальним платежам,  виплати 5000 грн. та передати йому у власність приватний будинок. Будучи в скрутному матеріальному становищі,  він погодився продати квартиру на запропонованих йому умовах,  тому 09.07.2005 року надав довіреність раніше невідомому йому ОСОБА_4. Йому було запропоновано приватний будинок АДРЕСА_2,  якій був без опалення,  тому він сказав,  що погодиться на цей будинок лише тоді , коли в нього буде проведено опалення. В кінці жовтня на початку листопада 2005 року йому стало відомо,  що спірна квартира вже приватизована і продана ОСОБА_5,  але гроші за квартиру та приватний будинок йому не були передані. Приватизація квартири була проведена після смерті його сина - Ігоря,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,  а другий син Василь чомусь був виписаний з квартири. Згідно договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року продаж спірної квартири був проведений за її балансову вартість - 12 697 грн.,  а також в договорі відсутня умова погашення комунальних боргів. Йому було запропоновано ОСОБА_10 надати свій паспорт нібито для реєстрації в будинку АДРЕСА_2 ,  але він не погоджувався доки будинок не буде переоформлений на нього і не будуть виконані інші умови,  на яких він погодився продавати квартиру. 16 листопада 2005 року він скасував довіреність,  яку надав ОСОБА_4,  про що йому було письмово повідомлено нотаріусом . Тому він вирішив повернутись до квартири,  але прийшовши туди,  він побачив,  що замок вхідних дверей в квартиру зламаний,  частина його особистих речей вивезені до будинку АДРЕСА_2,  а частина залишена в квартирі. На наступний день взагалі в квартирі були встановлені нові вхідні двері,  тому він не зміг увійти до квартири,  а новий господар йому повідомив,  що він купив цю квартиру. Таким чином,  його незаконно виселили з квартири,  залишивши без іншого житла,  не сплативши коштів за квартиру та не виконавши умови,  на яких він погоджувався її продати. Крім того,  в

 довіреності,  яку він надав ОСОБА_4,  ним не дозволялося продати його квартиру на свій розсуд і самостійно розпоряджатися належними йому грошима,  а також з ним повинні були погоджуватись всі дії по продажу квартири.

В подальшому позивач позовні вимоги змінив,  доповнивши їх вимогами визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1 від 16 листопада 2005 року,  згідно якого ОСОБА_5 продав цю квартиру ОСОБА_6 на підставі того,  що відносно цієї квартири вже був спір. Привести сторони в попереднє становище,  а саме визнати його власником квартири АДРЕСА_1 і вселити його в цю квартири,  зобов'язавши ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити йому перешкод в користуванні даною квартирою,  а також зобов'язавши ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 гроші в сумі 12 697 грн.,  якщо останній сплатив їх ОСОБА_4. Зобов'язати КГЖЕП «Краківське» скасувати реєстрацію ОСОБА_6 в квартирі  АДРЕСА_1. Також,  стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в сумі 15 ООО грн. Одночасно вказав,  що якщо суд не знайде підстав для повернення належної йому квартири,  прохав зобов'язати ОСОБА_4 придбати для нього на його ім'я двокімнатну квартиру загальною площею 44, 8 кв.м,  в тому числі житловою площею 25, 8 кв.м в будинку з центральним опаленням,  водопроводом,  каналізацією,  газопостачанням,  електроосвітленням,  ліфтом(якщо квартира буде розташована в будинку вищому ніж 5 поверхів) та іншими пристроям,  а також розташована в тому ж районі міст,  де знаходиться спірна квартира.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та вважає,  що викладені обставини,  на його думку ,  дають підстави визнати недійсною довіреність від 09 липня 2005 року на ім. »я ОСОБА_4 на право продажу квартири ,  визнати недійсним договора купівлі -продажу спірної квартири та визнання за ним права власності на спірну квартиру,  зобов'язавши не чинити йому перешкод у користуванні спірною квартирою.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити з тих підстав,  що відповідачі скориставшись скрутним становище позивача,  ввели останнього в оману,  оформили довіреність та договори купівлі-продажу,  не виконавши зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів за квартиру та надання йому іншого житла. Позивач будучи людиною похилого віку змушений жити у родичів,  у зв'язку з чим йому завдана моральна шкода,  яку позивач оцінив в 15 000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав повністю та суду пояснив,  що після розміщення оголошення про купівлю квартири,  йому зателефонували і він зустрівся в спірній квартирі з чотирма особами,  їх особи він не встановлював. ОСОБА_10 він не знає і ніяких домовленостей з останнім у нього не було,  всі домовленості були тільки з позивачем та його синами. Спірна квартира не була приватизована і малася велика заборгованість за комунальні послуги. Він погодився вирішити питання по приватизації та продажу квартири. ОСОБА_8  та ОСОБА_9  05.07.2005 надали нотаріально посвідчені заяви про відмову від житлової площі у спірній квартирі,  у зв'язку з чим , як за оплату квартири , отримали по 3 000 доларів США,  що підтверджується власноручно написаними розписками від 05.07.2005 року та 09.07.2005 року. Позивачем 09.07.2005 року були отримані гроші за квартиру в сумі 5 000 грн. , що підтверджується власноручно написаною ним розпискою від 0907.2005 року і тільки після цього позивач надав на його ім'я довіреність від 09 липня 2005 року. На підставі цієї довіреності ним 19.09.2005 року була приватизована спірна квартира,  а 29.09.2005 року здійснений її продаж ОСОБА_5. На той час довіреність була дійсною і позивач не виявляв бажання її скасувати і лише 16 листопада 2005 року,  тобто після продажу квартири ,  була ним скасована. З його боку були виконані всі зобов'язання перед позивачем і прав позивача він не порушував.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав повністю і суду пояснив,  що він є добросовісним покупцем,  який за 12 000 доларів США придбав 29.09.2005 року по договору купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1. Вважає,  що позов не підлягає задоволенню,  оскільки на момент купівлі-продажу спірної квартири довіреність від позивача на ім'я ОСОБА_4 буда чинною,  тому договір-купівлі продажу укладений відповідно до норм законодавства. Крім того,  будучи власником квартири розпорядився нею на власний розсуд і продав її ОСОБА_6 з причини того,  що дана квартира купувалася для родичів ,  яким вона не сподобалася.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 позов не визнала повністю і суду пояснила,  що є добросовісним покупцем,  так як між нею та ОСОБА_5 16 листопада 2005 року був укладений договір купівлі продажі квартири АДРЕСА_1 з

додержанням норм законодавства. Даний договір зареєстровано в КП «Кременчуцькому МБТІ» і будучи власником квартири була зареєстрована КГЖЕП «Крюківським» в даній квартирі. Таким чином,  будь-яких порушень законодавства не допускала і тому договір не може бути визнаний недійсним.

Як позивач,  ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримала та просила суд зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати їй в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати КГЖЕП «Крюківське» зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 в даній квартирі.

Третя особа ОСОБА_7 щодо задоволення позову заперечував і суду пояснив,  що позивач прийшов до нього в липні 2005 року , на його думку,  з відповідачем ОСОБА_4 з метою оформлення довіреності з правом продажу квартири,  отримання довідок,  свідоцтва про право власності на квартиру тощо. Перед тим,  як укладати довіреність,  позивачу були роз»яснені всі правові наслідки вказаної нотаріальної дії .В вересні 2005 року ним був посвідчений договір купівлі -продажу спірної квартири .Позивач до нього не звертався з приводу скасування своєї раніше виданої довіреності,  а звернувся про її скасування лише 16 листопада 2005 року,  тобто на момент укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2005 року довіреність була дійсною,  а договір укладено відповідно до норм чинного законодавства. Крім того,  вважає,  що договір купівлі-продажу від 16 листопада 2005 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дійсним і не може бути добросовісного покупця позбавлено права власності,  а також при зверненні позивача про скасування довіреності мною йому було повідомлено,  що договір купівлі - продажу між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вже укладений.

Третя особа КГЖЕП «Крюківське» свого представника в судове засідання не направила,  прохали суд розглядати справу без їх участі.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12  суду пояснили,  що були сусідами з позивачем,  позивач постійно мешкав в квартирі,  але з жовтня - листопада 2005 року виїхав з квартири,  а в квартирі робили ремонт інші люди,  і як їм стало відомо від позивача,  що ним була продана ця квартира,  але грошей чи іншого житла з його слів,  він не отримав.

Свідок ОСОБА_9  в судовому засіданні суду пояснив,  що йому було відомо про продаж квартири АДРЕСА_1,  в якій він мешкав разом з батьком та братом.  Перед продажем квартири у нотаріуса підписував заяву,  з нею ознайомлювався,  але про що в ній йшла мова не пам'ятає,  заяву підписав добровільно,  ніхто його не примушував. В спірній квартирі він не мешкав з того часу,  коли побачив,  що їхніх речей немає,  жив у знайомих і родичів,  а про те,  що в квартирі живуть інші люди дізнався від батька - позивача десь у грудні 2006 року. Хто проживає в квартирі і на якій підставі він у батька не запитував так як це його не цікавить . Також вказав,  що гроші за квартиру від ОСОБА_4 не отримував,  розписку йому не давав і її не підписував.

Вислухавши пояснення сторін,  їх представників,  третіх осіб,  показання свідків,  дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази,  судом встановлено наступне:

Позивач ОСОБА_3,  ОСОБА_9,  ОСОБА_8 були зареєстровані і проживали в квартирі АДРЕСА_1,  що підтверджується довідкою КГЖЕП « Крюківське» № 342 від 17.11.2005 року.

Як встановлено в судових засіданнях і про що було зазначено в обґрунтуванні позову,  позивач мав намір продати квартиру АДРЕСА_1 після приватизації квартири. Станом на 23.02.2005 року по даній квартирі була заборгованість за комунальні послуги в сумі 8139, 69 грн.,  що підтверджується довідкою автоматизованої системи « Комунальні платежі» від 23.02.2005 року КФ «Полтава-Банк»,  що не оспорювалося сторонами по справі.

Відповідач ОСОБА_4 погодився на вирішення питань по продажу даної квартири,  у зв'язку з чим 09.07.2005 року позивач по довіреності уповноважив ОСОБА_4 продати квартиру,  зняти його з реєстраційного обліку,  подавати від його імені заяви,  розписуватись,  одержати свідоцтво про право власності на житло,  тощо.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.09.2005 року видане УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради,  квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3у. Дане свідоцтво видане лише на ім'я позивача,  оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовились від житлової площі,  що приватизується,  яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  відповідно до нотаріально посвідчених заяв від 05 липня 2005 року і які

16.08.2005 року були зняті з реєстраційного обліку,  що підтверджується довідкою КГЖЕП «Крюківське» № 342 від 17.11.2005 p.,  надану самим позивачем в додатку до первісного позову.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копіює свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 16.09.2005 року,  виданого Центральним відділом РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції,  реєстр № 2353.

Як за оплату спірної квартири ОСОБА_8  05.07.2005 року та ОСОБА_9  09.07.2005 отримали від ОСОБА_4 З 000 доларів США,  а позивач 09.07.2005 року 5 000 грн.,  в свою чергу ОСОБА_4 зобов'язався сплатити заборгованість по комунальним послугам,  що підвереджується розпискою позивача від 09.07.2005 року,  розпискою ОСОБА_8  від 05.07.2005 року та розпискою ОСОБА_9  від 09.07.2005 року.

ОСОБА_4 зобов'язання щодо погашення боргу за комунальні послуги виконав,  так як відповідно до довідки КГЖЕП «Крюківське» № 1/758 від 13.12.2005 року станом на 13.12.2005 року на особовому рахунку ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_1) заборгованості по сплаті послуг КГЖЕП «Крюківське» немає.

Суд критично відноситься до стверджень позивача,  свідка ОСОБА_9  про те,  що ними не підписувались розписки про отримання грошей за квартиру,  так як відповідно до висновку експерта № 58 від 02 лютого 2007 року встановлено,  що підпис,  котрий виконано в розписці від 09 липня 2005 року ,  яка починається словами : «Расписка. Я ОСОБА_3 ...» та заканчується словами: «ОСОБА_4 09.07.2005 года (підпис)»,  виконано самим гр. ОСОБА_3.

Підпис,  котрий виконано в розписці від 09 липня 2005 року,  яка починається словами : «Расписка. Я ОСОБА_9...» та закінчується словами: «...ОСОБА_4 09.07.2005 года (підпис)»,  виконано самим гр.. ОСОБА_9.

Підпис,  котрий виконано в розписці від 05 липня 2005 року,  яка починається словами: «Расписка. Я ОСОБА_8 ...» та закінчується словами: « ... к покупателю не имею. 5.07.2005г.ОСОБА_8»,  виконано однією і тією-ж особою,  що і зразки почерку,  які надані в якості ймовірних зразків гр.. ОСОБА_8,  та які маються в наданих на дослідження документах...

Відповідно до  ст.  57 Цивільного Процесуального Кодексу України,  доказами є будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін,  та інших обставин,  які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,  третіх осіб,  їхніх представників,  ....,  висновків експертів.

Суд не приймає як належні посилання представника позивача як на підставу визнання недійсним довіреності позивача факт перевищення повноважень відповідача ОСОБА_4 при вчиненні нотаріальних дій по спірній квартирі без згоди з позивачем умов продажу так як такі умови не вказані в довіреності а також посилання на те ,  що позивач був власником спірної квартири,  що не відповідає дійсності.

Також ,  суд не приймає як належні посилання представника на невиконання відповідачем ОСОБА_4 умов продажу квартири ,  так як відповідно до довідки КГЖЕП «Крюківське» від 13.12.2005 року станом на 13.12.2005 року на особовому рахунку ОСОБА_3 заборгованості по сплаті послуг КГЖЕП «Крюківське» немає.

Суд не приймає як належні посилання представника на невиконання відповідачем ОСОБА_4 умов продажу квартири ,  а саме невиплата грошей позивачу та його синам ,  так як суду не було надано доказів спростування цього факту .При цьому суд враховує,  що при поданні позову позивач стверджував,  що взагалі не писав ніяких розписок ,  як і його сини,  а після проведення експертизи почав стверджувати,  що розписки ними писались ,  але грошей від ОСОБА_4 вони не отримували. Разом з тим,  в матеріалах справи маються нотаріально завірені заяви від ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8  про відмову від житлової площі в спірній квартирі та відповідні розписки позивача та ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8  про отримання грошей за квартиру.

Суд не сприймає як належні посилання сторони позивача про буцім - то дописування дати складання розписок ,  як на доказ того,  що позивач не отримував грошей на тій підставі,  що підписи знаходяться після зазначення дати і дане питання в ході судового розгляду не оспорювалось .

Також ,  суд не сприймає як належні посилання позивача та його тяжкий стан в зв»язку зі смертю ситна,  так як його син ОСОБА_8  помер 14.09.2005 року ,  а довіреність була оформлена 19.07.2005 року і до часу смерті сина пройшло близько двох місяців і при не дотриманні умов

приватизації квартири і її подальшого продажу у позивача буда реальна можливість відмовитись від оформлення довіреності чи анулювати її.

Згідно  ст.  10 Цивільного Процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином,  висновок експерта № 58 від 02 лютого 2007 року є належним доказом,  який містить інформацію щодо предмета доказування,  а також спростовує ствердження позивача про те,  що ним не були отримані кошти і не надавалася розписка ОСОБА_4

Крім цього,  суд враховує те,  що допитаний в якості свідка ОСОБА_9  в своїх поясненнях показав,  що позивач якусь розписку ОСОБА_4. писав,  але не бачив,  щоб останній давав позивачу гроші.

Крім того,  суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 ,  в частині того,  що позивач мав намір продати спірну квартиру.

ОСОБА_9  був допитаний судом в якості свідка,  оскільки останній та позивач не вважав,  що його права порушенні,  ОСОБА_9  добровільно відмовився від участі у приватизації квартирі,  а також ні позивач,  ні ОСОБА_9  свідоцтво про право власності на спірну квартиру,  видане лише на ім'я позивача,  не оспорювали.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7,  ОСОБА_4 ,  діючі від імені ОСОБА_3 по довіреності,  посвідченій 09.07.2005 року,  та ОСОБА_5 уклали цей договір,  відповідно до якого ОСОБА_3 продав квартиру АДРЕСА_1,  а ОСОБА_5 купив дану квартиру.

16.11.2005 року ОСОБА_3 анулював довіреність за р. № 10837 від 09.07.2005 року (ВСІ № 270170),  відповідно до повідомлення приватного нотаріуса ОСОБА_7№ 77 від 16.11.2005 року,  однак скасування вказаної довіреності було вчинено після укладення договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року.

Згідно  ст.  247 Цивільного Кодексу України,  строк довіреності встановлюється у довіреності,  а згідно  ст.  248 цього Кодексу представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особо,  яка її видала,  а позивачем довіреність була скасована після укладення договору купівлі-продажу від 29.09.2005р.,  тобто ОСОБА_4 мав право вчиняти договір купівлі-продажу від 29.09.2005 року від імені позивача,  оскільки під час укладення вище зазначеного договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року довіреність від 09.07.2005 року не була анульована позивачем.

Відповідно до  ст.  239 Цивільного Кодексу України,  правочин,  вчинений представником,  створює,  змінює,  припиняє цивільні права та обов'язки особи,  які він представляє.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.11.2005 року,  посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7,  ОСОБА_5 продав,  а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1. 17.11.2005 року ОСОБА_6 зареєструвала даний договір в КП «Кременчуцьке МБТІ»,  що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

 ст.  655 Цивільного Кодексу України,  встановлено,  що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно  ст.  328 Цивільного Кодексу України,  право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів.

Згідно  ст. 316 , 317 , 319 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ( майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від волі інших осіб,  а саме власнику належить право володіння,  користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,  яку не суперечать закону.

Згідно  ст. 321 Цивільного Кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно  ст.  41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи вище викладене та відповідно  ст. 334,  657 Цивільного Кодексу України право власності у відповідача ОСОБА_6 виникло з моменту державної реєстрації договору ,  тобто на даний час відповідач ОСОБА_6 є належним власником спірної квартири,  а позивач ,  згідно

  ст. 346 Цивільного Кодексу України припинив право власності на спірну квартиру внаслідок відчуження свого майна 29.09.2005р..

Зважаючи на викладене,  суд приходить до висновку,  що позов ОСОБА_3. задоволенню не підлягає в зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю,  зустрічний позов ОСОБА_6 слід задовольнити в повному обсязі,  оскільки згідно зі  ст.  48 ч. 2 Закону України "Про власність" власник через суд може вимагати усунення любих перешкод в користуванні своєю власністю.

Керуючись  ст.  ст.  10,  60,  61,  79,  88,  209,  212,  213,  215 ЦПК України ;  ст.  ст.  239,  247, 248,  317,  319,  325,  328,  334,  655-657 Цивільного Кодексу України;  ст.   ст.  15, 48 Закону України "Про власність",  суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 в задоволенні позову - відмовити.

Позов ОСОБА_6 - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_6 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язати КГЖЕП «Крюківське» зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.