У Х В А Л А

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з участю:                позивача ОСОБА_1, представника позивача -

                                ОСОБА_2, представника відповідача Картун С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційними скаргами ОСОБА_1 на  ухвалу та рішення Ніжинського міськрайонного суду  Чернігівської області  від 3 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного агропідприємства агрофірма „Ніжинська” про поновлення на роботі та стягнення коштів, -

                                              В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до   ПАП Агрофірма „Ніжинська” про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період його роботи комбайнером з 11 липня по 27 серпня  2005 року  в сумі 1196 грн. 72 коп., середнього заробітку  за час затримки видачі трудової книжки в сумі 64480 грн., вихідної допомоги в  сумі 9358 грн.42 коп., компенсації за час затримки видачі заробітної плати в сумі 81 грн. 37 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 4991 грн.

В судовому засіданні 25 вересня 2005 року представник позивача ОСОБА_2 подав  письмову заяву про уточнення позовних вимог(а.с.12), якою фактично збільшив розмір позовних вимог, заявивши вимогу про поновлення його на роботі, вважаючи його звільнення  31 грудня 2005 року незаконним, стягнення з відповідача 4816 грн. 90 коп. компенсації натуроплати 8758 кг. зерна  і вихідної допомоги в сумі 18716 грн. 90 коп. замість 9358 грн. 42 коп..

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАП Агрофірма „Ніжинська” в частині стягнення з відповідача компенсації натуроплати пшеницею за 8758 кг. зерна в сумі 4816 грн. 90 коп. та стягнення вихідної допомоги у розмірі 9358 грн. 48 коп.

Крім того, в мотивувальній частині рішення суду зазначено, що представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнив  заявлені вимоги, зазначивши, що він не підтримує вимог про поновлення на роботі, які були викладені в уточненій позовній заяві.

Ухвалою суду від 3 жовтня 2007 року провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати в сумі 1196 грн. 72 коп., середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в сумі 64480 грн., вихідної допомоги в сумі 9358 грн. 42 коп., компенсації за час затримки видачі заробітної плати в сумі 81 грн. 37 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 4991 грн. закрито.

В апеляційних скаргах позивач  ставить питання про скасування рішення та ухвали суду,  посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які мають значення для справи. Зокрема, судом не враховано, що компенсації за невикористану відпустку та за затримку розрахунку при звільненні взагалі не нараховувалися, трудову книжку було видано лише через рік  після видачі наказу про звільнення, яке керівником було зроблено   за відсутності  заяви позивача  про звільнення. Ніяких коштів, в тому числі і зерна, він не отримував і доручень на їх отримання нікому не давав. Суд не взяв  до уваги результатів перевірки, проведеної інспектором ТДУП в Чернігівській області  через 8 місяців після видачі наказу про розрахунок і звільнення, якими підтверджено наявність заборгованості в сумі 1196 грн. 72 коп..

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати в сумі 1196 грн. 72 коп., середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в сумі 64480 грн., вихідної допомоги в сумі 9358 грн. 42 коп., компенсації за час затримки видачі заробітної плати в сумі 81 грн. 37 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 4991 грн.,  суд виходив із того,  що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2007 року вже вирішено  спір в цій частині, який заявлявся про той же предмет і з тих самих підстав, між тими ж сторонами.

Даний висновок  суду в ці частині ґрунтується на матеріалах справи і  відповідає вимогам процесуального закону, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦПК  суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,  якщо, зокрема, набрало законної сили рішення  суду  постановлене з приводу спору між тими ж  сторонами, про той  самий предмет і з тих самих підстав. Аналогічність вимог в цій частині вбачається з  позовної заяви, а також  з рішення Ніжинського міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2007 (а.с.1,12,19-28).

За викладених обставин,  доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року в частині  закриття провадження у справі, яку судом ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Проте,  рішення суду  Ніжинського міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд  з підстав, передбачених ч. 1 п. 5 ст. 311 ЦПК України, оскільки  без вирішення судом залишилася вимога позивача про поновлення його на роботі і цей недолік не може бути усунутий судом шляхом ухвалення додаткового рішення,  виходячи з наступного.

В заяві від 25.09.2007 року, викладеній в письмовій формі з зазначенням сторін,  позивач збільшив розмір позовних вимог і, зокрема, заявив вимогу про поновлення його  на роботі, обґрунтовуючи незаконність його звільнення.

Судом  в порушення вимог статей 31, 174 ЦПК щодо заявленого позову в цій частині  не було прийнято ніякого  судового рішення відповідно до вимог процесуального законодавства, а суд  лише обмежився  як в рішенні,  так і в ухвалі констатуванням, що „в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги за вищевикладених обставин, уточнивши їх в частині не заявлення  вимоги про поновлення на роботі, як було зазначено в первісній заяві”. Проте,  будь-які заяви позивача чи  його представника про відмову від заявлених позовних вимог в частині  поновлення на роботі відсутні, що підтвердили позивач та його представник в суді апеляційної інстанції та наполягали на прийнятті рішення  по суті спору і в цій частині.

Таким чином,  вимога позивача про його поновлення на роботі не була предметом судового розгляду по суті, що унеможливлює ухвалення додаткового рішення.

         Передчасним є  і висновок суду  в частині  підстав для відмови  в задоволенні позовних вимог про стягнення вартості зерна в зв'язку з встановленням судовим рішення факту доставки ОСОБА_1 за місцем проживання 8 грудня 2005 року 8758 кг зерна пшениці у рахунок виплати заробітної плати вартістю 4816 грн. 90 коп., оскільки виходячи зі змісту ч. 3 ст. 61 ЦПК не потребують доказуванню  лише ті обставини встановлені рішенням суду, щодо яких мав спір і які були предметом судового розгляду.  Проте, суд не перевірив чи були зазначені вимоги предметом спору під час розгляду справи,  а якщо так, чи не ухвалювалося  судом  20 листопада 2006 року рішення і цій частині, в резолютивній частині якого зазначено про відмову в  стягненні й „інших виплат”.

          Керуючись ст. ст. 303, 304, 311 ч.1 п.5, 313- 315 ЦПК України суд ,

                                                   У Х В А Л И В:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайсуду  від 3 жовтня 2007 року відхилити, а ухвалу залишити без змін.

         Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області  від 3 жовтня 2007 року задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2007 року скасувати, а справу  в цій частині направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

 Головуючий                                   Судді: