РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного казначейства України на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Державного казначейства України, Срібнянського районного суду Чернігівської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями суду -

                                              В С Т А Н О В И В:

         У липні  2007 року  ОСОБА_1 звернувся з позовом про відшкодування  матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності у виді штрафу. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що постановою суду від 23 грудня 2003 року  його було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП в виді штрафу в сумі 51 грн. Постановою виконуючого обов'язки голови апеляційного суду Чернігівської області від 7.02.2006 року зазначена постанова залишена без зміни. В зв'язку з викладеним постанова від 23 грудня 2005 року і стала підставою для задоволення  Прилуцьким міськрайонним судом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Проте, постанова  Срібнянського районного суду про притягнення його до адміністративної відповідальності  та постанова виконуючого обов'язки голови апеляційного суду  були скасовані постановою першого заступника голови Верховного Суду України від 29 грудня 2006 року з направленням справи на новий розгляд. Під час нового розгляду постановою від 6 лютого 2007 року провадження у справі було закрито за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. В зв'язку з незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності йому було завдано моральної шкоди , яку позивач оцінює в 25000 грн., а також ним було витрачено 3000 грн.  на оплату послуг адвоката. Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив також стягнути 500 грн. витрат на поїздки до суду та 4675 грн. не отриманої заробітної плати за  час  непрацездатності в період з 27.09.2006 року по 1.08.2007 року.

         Рішенням Варвинського районного суду від 23 листопада 2007 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1100 грн. відшкодування витрат за надання юридичної допомоги. В задоволені  інших позовних вимог відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Незаконність судового рішення в частині стягнення  не в повному обсязі витрат за надання юридичної допомоги, не стягнення коштів за час знаходження на лікарняному, витрат на поїздки до суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду в цій частині фактичним обставинам справи та вимогам закону. Суд не врахував, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності з нього незаконно в порядку цивільного судочинства було стягнуто рішенням  Прилуцького міськрайсуду значні кошти в сумі 4472 грн.10 коп. В зв'язку з цим він змушений  був витрачати значні кошти  на оплату юридичних послуг. Із-за постійного переживання, безгрошів'я  розпалася сім'я, і зазначені обставини негативно вплинули на його стан здоров'я, а тому лікарями йому було рекомендовано утримуватися від управління транспортним засобом.  В зв'язку з цим змушений був звільнитися з роботи. Власнику автомобіля  ГАЗ 24 він заплатив власних 204 грн. за ремонт автомобіля.

         В апеляційні скарзі Державного казначейства України ставиться питання про скасування рішення  суду  та відмови в задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України в повному обсязі. Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, оскільки при винесенні рішення судом не  враховано положень Закону України , ”Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 48 Бюджетного Кодексу України, ст. 1167ЦК, роз'яснень викладених в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”,  в силу яких Державне Казначейство України не може нести відповідальності перед позивачем.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга   Державного казначейства України частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що дійсно  мало місце незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності  по ст. 124 КУпАП в виді штрафу в сумі 51 грн., постановою Срібнянського районного суду  від 23 грудня 2003 року, а  згодом постановою від  6 лютого 2007 року провадження в адміністративній  справі щодо нього було закрито за відсутності  в діях  позивача складу адміністративного правопорушення. Проте, в  цей проміжок часу Прилуцьким міськрайонним судом  була розглянута справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП і 4 квітня 2006 року з останнього на користь позивача було стягнуто 4472 грн. 10 коп.. Підставою для задоволення позову стала постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

          Як вбачається з матеріалів справи,  позивачем  ставилося питання про стягнення  4675 грн. матеріальної шкоди, 3000 грн.  за надання  юридичної допомоги адвокатом та 500 грн. інших  судових витрат. Матеріальна шкода обґрунтовувалася вимушеною  непрацездатністю  з 27.09.2006 року по 1.08.2007 року, оскільки внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності і погіршення стану здоров'я в зв'язку з цим, він змушений був звільнитися з роботи із-за неможливості  працювати водієм. В підтвердження неможливості виконання обов'язків водія позивач посилався на довідку лікаря, і в матеріалах справи відсутній  відповідний висновок МСЄК, яким би роботодавцю рекомендувалися  полегшені умови праці для позивача.

          За викладених обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку  в частині відсутності правових підстав для стягнення   втраченого заробітку  в зв'язку зі звільненням з роботи  за період з 27.09.2006 року по 1.08.2007 року, оскільки позивач  звільнився з роботи за власним бажанням, і  спірні правовідносини не дають підстав для застосування положень ст. 6 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”.

         Обґрунтованим є рішення суду і в частині відмови в стягненні судових витрат в розмірі 500 грн., оскільки витрати в розмірі 65 грн. (а.с.131)  датовані 12 листопада 2007 року і не підтверджують  мету їх  використання саме для поїздок в судові засідання, які згідно протоколу судового засідання були  до зазначеної дати - 26 жовтня і  після зазначеної  дати - 23 листопада 2007 року.

         Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення  позивачем  інших судових  витрат,  в тому  числі за надання юридичної допомоги саме по розгляду адміністративної справи, чи даної цивільної справи. Відсутні дані про сплату позивачем   адміністративного штрафу. Так,  згідно заяви ОСОБА_3 (а.с.32) позивачем  14.02.2006 року було сплачено 3000 грн. адвокату ОСОБА_4 за надання юридичної допомоги  по захисту інтересів в Прилуцькому міськрайонному суді за позовом ОСОБА_2. Угоду №98 від 2.02.2006 року (а.с.25) також укладено на ведення саме цивільної справи  в суді першої інстанції і хоча   в даній угоді зазначено про гонорар в 1100 грн., який і стягнуто судом, проте в матеріалах справи відсутні належні докази про сплату не лише 3000 грн. а й зазначеної суми в розмірі 1100 грн..

         За викладених обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку  щодо відсутності  достатніх правових підстав для стягнення судових витрат, пов'язаних з явкою до  Прилуцького міськрайсуду та до Варвинського райсуду,  витрат за надання юридичної допомоги за відсутності належних доказів щодо сплати  коштів, в тому числі і за надання юридичної допомоги, підтвердженням чому не може бути і угода, в якій зазначено лише сума гонорару та відсутні  належні докази щодо її сплати. Тому рішення суду в частині стягнення 1100 грн. за надання юридичної допомоги адвокатом  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення  в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог,  ще й з тих підстав, що зазначені витрати понесено позивачем в цивільній справі і саме в тій справі вирішуються питання  стягнення судових витрат.

         Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із  показів свідків, що після притягнення позивача до адміністративної відповідальності він став  знервованим, внаслідок чого розпалася  його сім'я, останній звільнився з роботи, а згідно медичних довідок позивач звертався за медичною допомогою з приводу погіршення стану здоров'я внаслідок знервованості.

         Проте, згідно  довідки (а.с.27) основною причиною перебування на амбулаторному лікуванні з 14 по 28 лютого 2006 року  були наслідки закритої  черепно-мозкової травми, а виникнення хворобливого стану  спонукало психо-емоціональна  стресова обставина пов'язана з матеріально-побутовими негараздами,  а не в зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності в виді штрафу в сумі 51 грн. Перебування  позивача на лікарняному в  січня 2006 року (а.с.26) також не пов'язано  з притягненням його до адміністративної відповідальності. Крім того, суд стягнув кошти з Державного Казначейства України  всупереч  положенням  ст. 48 Бюджетного Кодексу України, ст. 1167ЦК, ст.33 Закону України „Про державний бюджет України  на 2007 рік.  Статтею 31 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  встановлено, що  відшкодування  відповідно до закону шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури,  а також судів, у 2008 році здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень шляхом списання коштів для відшкодування шкоди з єдиного казначейського рахунку  Державного бюджету України.   За  викладених обставин,  рішення суду в частині стягнення з Державного казначейства України  моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди на користь позивача 300 грн., що, на думку апеляційного суду, буде достатньою компенсацією для відшкодування моральної шкоди в зв'язку  з незаконним притягненням відповідача до  адміністративної відповідальності в виді штрафу в сумі 51 грн.,  з врахуванням ступеня моральних переживань,  інших негативних наслідків морального характеру, відсутності належних доказів щодо розпаду сім'ї саме в зв'язку з притягненням відповідача до адміністративної відповідальності.

            Керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч.1 п.п.3, 4,  314, 316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

ВИ РІ Ш ИВ:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

            Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.

Рішення Варвинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада  2007 року  скасувати в  частині стягнення  з Державного казначейства України 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1100 грн. на відшкодування витрат з оплати юридичної допомоги скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про стягнення витрат з оплати юридичної допомоги відмовити.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди  300 грн.

           В іншій частині рішення суду залишити без змін.

           Рішення  набирає законної сили   з моменту його проголошення  і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: