Справа № 11-7/2008 р. Головуючий у 1 інстанції: Валевач М.М.
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК Укр. Доповідач: Кузюра М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Кузюри М.М.
суддів: Білоброва В.Д., Демченка О.В.
з участю прокурора Томилка М.П.
захисника ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Неданічі Ріпкинського району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, освіта середньо-спеціальна, працюючий в ВАТ «Агроспецмонтаж» монтажником, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, освіта неповна середня, не одружений, раніше судимий: 25 травня 2004 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 186 ч.3, 185 ч.2, 186 ч.1, 309 ч.1, 307 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі; ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 вересня 2004 року вирок від 25 травня 2004 року змінено: виключено ст. ст. 186 ч.1, 309 ч.1 КК України, дії по ст. 307 ч.2 КК України перекваліфіковано на ст. 307 ч.1 КК України, згідно ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; постановою Богунського районного суду м. Житомира від 21 квітня 2006 року, згідно ст. 82 КК України, замінено покарання на обмеження волі; 01 грудня 2006 року постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області звільнений умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 2 дні, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2004 року у вигляді 6-ти місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у вигляді 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані судом винними та засуджені за те, що 12 квітня 2007 року о 19 год. 00 хв., обидва перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з метою викрадення чужого майна прибули до будинку АДРЕСА_3, де застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_4, відкрито заволоділи його мобільним телефоном «Nокіа», підключеним до мережі «CDMA», загальною вартістю 500 грн.
За змістом апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду. а справу повернути на додаткове розслідування по причині однобічності та поверховості проведеного досудового слідства. Вказує, що піддавався моральному та фізичному тиску з боку працівників правоохоронних органів. Зазначає, що на стадії досудового слідства були порушені його права на захист та не задоволено жодне клопотання про виклик свідків, на яких він вказував, та не взяті до уваги покази тих свідків, які стверджували про його непричетність до злочину. кримінальна справа щодо нього вважає сфабрикованою.
В доповненні до апеляції ОСОБА_2 вказує на явну невідповідність протоколу судового засідання та його свідчень у судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора, який вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Вина засудженого ОСОБА_2 у скоєні інкримінованого йому злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи та повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що на стадії досудового слідства від піддавався фізичному та морального тиску з боку працівників міліції, спростовується наявним у кримінальній справі відмовним матеріалом № 374/1-07, де за дорученням суду була проведена перевірка, за результатами якої постановою помічника прокурора м. Чернігова від 30 червня 2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції за відсутністю в їх діях складу злочину при проведенні досудового слідства.
В ході досудового слідства ОСОБА_2як підозрюваному, а потім як обвинуваченому було роз'яснено його право мати захисника, від якого він відмовився з власної ініціативи, про що свідчать відповідні протоколи про відмову та постанови про прийняття відмови від захисника, а тому твердження ОСОБА_2 про порушення його права на захист на стадії досудового слідства є необґрунтованим. В ході апеляційного розгляду справи за клопотанням засудженого йому було надано право користуватися послугами захисника.
Також безпідставним є твердження засудженого про те, що він не був ознайомлений з матеріалами справи, оскільки з протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому матеріалів справи від 19 червня 2007 року вбачається, що ОСОБА_2 ознайомився з ними в повному обсязі, відмовившись від підпису протоколу.
Засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві дав зізнавальні покази щодо обставин вчиненого грабежу і ці покази узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, показами засудженого цим же вироком ОСОБА_3, який не подавав апеляцію, свідченнями потерпілого, протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю обох засуджених тощо.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сукупність зібраних по справі доказів достатня для підтвердження вини засуджених, а тому вірно визнав недоцільним викликати свідків на яких в своїй апеляції посилається ОСОБА_2
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про скоєння засудженим ОСОБА_2 злочину, за який він був визнаний винним судом, а його дії вірно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України. Твердження засудженого про його непричетність до скоєного злочину, колегія суддів розцінює як позицію захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.
Призначене засудженому покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів і з врахуванням особи засудженого не вбачається підстав до його пом'якшення.
Колегія суддів вважає також надуманими твердження засудженого про невідповідність протоколу судового засідання дійсному перебігу процесу, оскільки відповідно до ст. 88 КПК України від ОСОБА_2 не надходило зауважень і за відсутності у передбачений законом термін записи протоколу судового засідання не можуть піддаватися сумніву.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
СУДДІ:
БІЛОБРОВ В.Д. КУЗЮРА М.М. ДЕМЧЕНКО О.В.