РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2007 року у справі  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з кімнати та вселення до іншої кімнати, -

                                                               В С Т А Н О В И В:

           У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд визначити місцем його проживання кімнату 15.6 кв. м. квартири АДРЕСА_1.  Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 грудня 1992 року було визначено порядок користування спірною квартирою, згідно якого ОСОБА_2 та її синові було виділено в користування кімнату площею 15.6 кв.м., а  колишній дружині ОСОБА_3-  кімнату площею 16.8 кв.м..  Він прописаний у спірній квартирі, але місце проживання йому не визначено,  згоден проживати разом з онуком в кімнаті 15.6 кв. м..

          У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом про виселення ОСОБА_1 з  з кімнати площею 15.6 кв. м. в кімнату площею 16.8 кв.м.. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що незважаючи на судові рішення якими визнано її право на користування спірною кімнатою та  зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні  даною кімнатою, останній після виконання в примусовому порядку 29.08.2007 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2000 року  вселився до неї, поставив свій замок.  Права на проживання в  зазначеній кімнаті він не має, оскільки в 1993 році після повернення з міста Славутича вселився в  кімнату площею 16.8 кв.м., яку  судовим рішення було виділено в користування  його бувшій дружині.

            Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання відмовлено. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, яким останнього виселено з кімнати площею 15.6 кв.м. в кімнату 16.8 кв.м.  квартири АДРЕСА_1.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду. Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи, оскільки судом не було враховано, що він фактично проживав в кімнаті площею 15.6 кв. м. зі згоди позивачки, яка в судовому засіданні надала неправдиві відомості, що він зайняв спірну квартиру без її дозволу. ОСОБА_2  проживає з ОСОБА_4 у двокімнатній квартирі її батька, а тому фактично неспроможна одночасно користуватися і спірною кімнатою. З колишньою дружиною він розлучився ще в 2000 році, а тому вони з нею зовсім чужі люди і вона його не пускає до своєї кімнати. На даний час він займає спірну кімнату,  що підтверджує його право на  користування нею.

     Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

            Судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1.12.1992 року визначено порядок користування спірною квартирою з виділенням в користування ОСОБА_2 з її сином ОСОБА_2 кімнати площею 15.6 кв.м., а ОСОБА_3кімнати площею 16.8 кв.м.,  санвузол, кухню і коридор залишено в спільному користуванні сторін. ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 до 2000 року і в спірній квартирі був зареєстрований з 1994 року. Крім того, в спірній квартирі значиться також зареєстрованим і неповнолітній син ОСОБА_2 ОСОБА_6 2002 року народження. Оскільки  рішенням суду матері  та старшому синові визначено місцем проживання кімнату площею 15.6 кв.м., то виходячи зі змісту ст.29 ЦК  України, таке ж право має і менший син.

           Виходячи з вищевикладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для виселення відповідача ОСОБА_1 з кімнати площею 15.6 кв.м. в зв'язку з відсутністю в нього правових підстав користування спірною кімнатою.

            Проте, вірно встановивши фактичні обставини справи, суд дав   невірну юридичну оцінку спірним правовідносинам в частині  наявності підстав для задоволення вимог щодо вселення ОСОБА_1 в кімнату площею 16.8 кв. м., оскільки останнім таких вимог не заявлялося. Відповідно ж до ч.1 ст.109 ЖК України, на яку послався суд, особа може бути виселена лише з підстав передбачених законом, але суд не зазначив конкретну  правову норму для виселення, якою  в даному випадку з врахуванням конкретних обставин справи є ч. 3 ст. 116 ЖК України.  З  моменту реєстрації в 1994 році в спірній квартирі за наявності судового рішення  про визначення  порядку користування квартирою ОСОБА_1 набув права користування кімнатою 16.8 кв. м., яку  було виділено в користування  його дружині. Подальше розірвання шлюбу не припинило  його право  користування   зазначеною кімнатою,  якою він не позбавлений можливості користуватися і в даний час, оскільки дана кімната є прохідною.

               За викладених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині вселення  ОСОБА_1 в кімнату площею 16.8 кв.м.  з відмовою в задоволенні позовних вимог в цій частині.

               Керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч.1 п.п.3, 4,  314, 316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш ИВ:

               Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

               Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2007 року в частині вселення ОСОБА_1 в кімнату площею 16.8 квадратних метрів квартири АДРЕСА_1 скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині відмовити.                           

           В іншій частині рішення суду залишити без змін.

           Рішення  набирає законної сили   з моменту його проголошення  і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

              Головуючий                                      Судді: