Р І Ш Е Н Н Я

Іменем україни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області  від 03 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2    про визнання заповіту недійсним, -

В с т а н о в и в:

В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з  позовом до відповідача про визнання заповіту, посвідченого Ключник А.Ф., секретарем Ловинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області 25.12.2006 року реєстровий № 72 від імені ОСОБА_3 недійсним та стягнення з  відповідача судових витрат.

Позов обґрунтовувала тим, що заповіт посвідчений секретарем Ловинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області з грубим порушенням цивільного законодавства та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/05 від 03.03.2004 року (далі - Інструкції), а саме порушені: п. 11 Інструкції, оскільки із заповіту не вбачається де і як він посвідчувався; п. 14 Інструкції та ст. 30 ЦК України, так як не з'ясовувався обсяг цивільної дієздатності заповідача, не зважаючи на його хворобливий стан; в порушення п. 12 Інструкції не було відкладено посвідчення заповіту до з'ясування стану заповідача шляхом бесіди з лікарем чи іншим медичним працівником; п. 158 Інструкції та ст. 1253 ЦК України, оскільки заповіт посвідчувався без свідків; п. 16 Інструкції - заповіт повинен був бути підписаний іншою особою, а не ОСОБА_3, так як останній був дуже хворий.  

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що  рішення суду є незаконним і необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки при посвідченні заповіту були допущені грубі порушення норм цивільного законодавства та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а саме, не була встановлена дієздатність заповідача, який був людиною похилого віку, страждав раковим захворюванням, вадами слуху; заповіт було посвідчено без свідків; в заповіті та в реєстраційній книзі сільської ради  не відмічено, що заповіт складався на дому.  

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає    задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що секретар виконкому Ловинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області при посвідченні заповіту від імені ОСОБА_3 діяла відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 25 серпня 1994 року № 22/5; суд сприяв позивачу у проведенні судової психіатричної експертизи  померлому, але вона відмовилась від її проведення; доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі  позивачем суду не надано.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи,  неправильно застосував норми матеріального права.

Апеляційний суд  вважає,  що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Судом встановлено, 25 грудня 2006 року секретарем Ловинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області на дому посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3, згідно якого все своє майно він заповідав ОСОБА_2.

Текст заповіту був прочитаний уголос секретарем сільської ради Ключник А.Ф., що  вбачається з тексту заповіту та з пояснень, даних нею в судовому засіданні (а.с. 75 зворот).

 На час складання заповіту ОСОБА_3 перебував в тяжкому хворобливому стані, що підтверджується довідкою Ріпкинської центральної районної поліклініки від 26 грудня 2006 року (а.с. 7), а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

 Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

  Статтею 1253 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України  цього кодексу, присутність не менше як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

  Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, є нікчемним.

  Таким чином, заповіт від імені ОСОБА_3 складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, не був посвідчений при свідках, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими,  позов підлягає задоволенню.

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача  на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. та  витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в розмірі 7 грн. 50 коп.

  Керуючись ст.ст. 1248, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст.  303, 304, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст.  309, 313, 314, 316, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

 В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   - задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду  Чернігівської області від 03 грудня 2007 року - скасувати.

Визнати заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений секретарем Ловинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області 25 грудня 2006 року, реєстровий № 72 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, а всього 16 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                                Судді: