Справа № 569/25474/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року         м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Добровчан К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рівне цивільну справу № 569/25474/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Голуб Іванни Григорівни  до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Голуб І.Г. звернулися до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 28 грудня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 24 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про стягнення аліментів в частині стягнення з  ОСОБА_3 аліменти на неповнолітніх ОСОБА_1 , 2004 р.н. та  ОСОБА_2 , 2007 р.н., та визначення  розміру  аліментів: три тисячі гривень на користь ОСОБА_1 , щомісячно і до досягнення повноліття, три тисячі гривень на користь ОСОБА_2 , щомісячно і до досягнення повноліття та стягнення  аліментів (заборгованості  по сплаті аліментів) за весь період проживання дітей без піклування матері в розмірі рекомендованого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на  користь ОСОБА_1  з 01 грудня 2018 року до 10.12.2021 року в розмірі рекомендованого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_2  - з 01 квітня 2019 року до 10.12.2021 року в розмірі рекомендованого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні просить задоволити стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 1000 грн., з підстав, викладених у позові.

Відповідач подала до суду відзив, вказавши на те, що її середня заробітна плата за 2021 рік склала 6 900,00 грн. Зважаючи, що це незначна сума, розмір зарплати трохи більший від мінімальної, вона погоджується нести додаткові витрати на доньку ОСОБА_4 в розмірі 50 відсотків фактичних витрат ОСОБА_1 на її лікування та оздоровлення, які підтверджені фінансовими документами, а в подальшому, коли покращиться її матеріальний стан зобов`язується підтримувати дітей у більшому розмірі, як визначено рішенням суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 10.05.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне призвіще Повшук) відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне було укладено шлюб, актовий запис № 387, який рішенням Рівненського районного суду від 18 березня 2019 року було розірвано.

Також встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 11.05.2004 року, актовий запис № 910, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 22.02.2019 року. Актовий запис № 1603,батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Рівненського міського суду від 02 березня 2021 року у справі № 569/20711/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказане рішення набрало законної сили 22 квітня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем утворилася заборгованість по виплаті аліментів з 09 грудня 2020 року, що не заперечується самою відповідачкою.

Статтями 8,11 ЗК "Про охорону дитинства" визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

При цьому за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Відповідно до ст.ст. 180-181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у разі недосягнення згоди між батьками щодо їх участі у витратах на утримання дитини, суд своїм рішенням визначає розмір аліментів на утримання дитини.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Зазначений висновок ґрунтується також на правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої виходячи з аналізу ст.185СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів,у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР№ 789-ХIIвід 27.02.1991року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВерховноїРади України№ 789від 27лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Тобто суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягнення аліментів відповідно до ст. ст.181,182 СК України.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно консультаційного висновку № 4978 від 28.03.2017 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: відкрите овальне вікно, що пов`язане з захворюванням серця, тобто таке захворювання потребує постійних витрат на консультації лікарів та лікування.

Виходячи з наведенного, суд вважає, що є всі підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо сплати додаткових витрат до повноліття дитини.

Задовільняючи позовні вимоги позивача, суд врахував, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дітей та зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину.

 Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на користь дитини ОСОБА_1 в розмірі 1000 грн. до досягнення нею повноліття.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути додаткові витрати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в сумі 1 000 грн. 00 коп., щомісячно з 15 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя