справа №  №2-1534/11 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    07.06.2011 року                                         Франківський районний суд м. Львова

в складі :

головуючого - судді                              Дякович О.В.

при секретарях                                         Хоменко І.Я., Мазепі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до профспілкового комітету Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати,

в с т а н о в и в :

          позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини його доходу у зв»язку із порушенням строків його виплати в сумі 2 756,38 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 15 листопада 1989 року він працював заступником голови (а з 11 червня 1992 року –головою) профспілкового комітету Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту. Трудову діяльність з роботодавцем припинив 27 вересня 2005 року у зв»язку із переводом на іншу роботу. Продовжував виконувати функції керівника профспілкової організації на громадських засадах, отримуючи за це винагороду. По виплаті останньої утворилася заборгованість, що була присуджена в користь ОСОБА_1 рішенням Франківського  районного суду м. Львова від 30 квітня 2010 року, а фактично виплачена лише 18 січня 2011 року.

Позивач звернувся із позовом до профкому Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту про стягнення з колишнього роботодавця компенсації у розмірі 2756, 38 гривень за знецінення зазначених вище доходів, виплачених несвоєчасно.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги уточнив, просить суд стягнути з відповідача 2 948,16 грн. компенсації втрати частини доходів у зв»язку із порушенням строків їх виплати, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав та пояснив, що для нарахування та виплати компенсації правові підстави відсутні. Обчислення даної суми, навіть якщо б така була обгрунтованою, проведено з загальної суми боргу. Крім цього, під час судового розгляду іншого позову з  тотожними сторонами, у судовому порядку встановлено факт відсутності заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1

Водночас судом була присуджена до виплати заборгованість за виконання позивачем обов»язків керівника профспілки на громадських засадах, що відповідно до чинного законодавства не належить до видів доходу, при затримці у виплаті яких нараховується компенсація. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з»ясувавши дійсні обставини справи,  оглянувши матеріали цивільної справи № 2-528/10, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, і не оспорюються жодним учасником процесу, що з 15 листопада 1989 року позивач ОСОБА_1 працював заступником голови, а з 11 червня 1992 року – керівником профспілкового комітету Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту. Його трудовий договір був припинений 27 вересня 2005 року внаслідок переводу на іншу роботу. Однак надалі позивач виконував обов»язки голови профспілкової організації –відповідача по справі на громадських засадах. За це йому нараховувалася винагорода. По причині несвоєчасної виплати таких коштів утворилася заборгованість в сумі 3277, 50 гривень. Дані кошти були стягнуті в користь ОСОБА_1 за його позовом по суду, а фактично виплачені на виконання судового рішення тільки 18 січня 2011 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, покликаючись на припинення трудових відносин із позивачем. Між тим, сам визнав, що позивач ОСОБА_1 після звільнення і надалі виконував обов»язки керівника профспілки, за що йому нараховувалася, однак своєчасно не виплачувалася винагорода. Відтак, твердження про виконання даних повноважень «на громадських засадах»суперечать обставинам, встановленим судом, зокрема, з допомогою доказів, наданих профспілковим комітетом Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата –це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник повинен виплатити працівникові.

Відповідно до 24 ч. 4 КЗпП України, п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»фактичний допуск власником працівника до виконання обов»язків дорівнює укладенню трудового договору. Відтак, сам по собі факт переведення позивача ОСОБА_1 на іншу роботу, не припинив його трудових відносин із відповідачем, враховуючи згоду останнього на подальше виконання позивачем обов»язків керівника профспілки.

Відтак нарахована, але не виплачена своєчасно винагорода є оплатою праці позивача ОСОБА_1

Посилання на судове рішення, яким надано іншу юридичну оцінку даним платежам, не обмежує внутрішнє переконання суду при вирішенні даного спору. В силу ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Однак слід відрізняти встановлення у судовому засіданні фактів від їх правової оцінки. У судовому рішенні по справі за позовом ОСОБА_1 до профспілкового комітету Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту про стягнення 3277, 50 гривень, встановлено факт нарахування даних коштів, обставини, що послужили підставою для цього (виконання обов»язків керівника відповідача), а також доведено утворення боргу з цих платежів.

Юридична кваліфікація зазначених нарахувань як винагороди, а не заробітної плати, не обов»язкова для суду, що розглядає інший, пов»язаний із згаданим спір, оскільки правові висновки, викладені у судовому акті судової інстанції того ж рівня, що й розглядає дану справу не створюють преюдиції.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 належить компенсація за несвоєчасну виплату винагороди за виконання ним обов»язків керівника відповідача.

Між тим, розмір даного платежу визначеного неправильно. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати»сума компенсації визначалася шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов»язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Інфляція місяця, за який обчислюється дохід, до уваги не приймається. Правила визначення компенсації конкретизовані п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року. Згідно даного нормативного акту сума виплати визначається як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов»язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.     

Позивач помилково нарахував закладену у позовній заяві компенсацію із загальної суми заборгованості.

Учасниками процесу не заперечується, що в користь ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено наступні платежі : за листопад 2005 року –321, 39 гривень, у 2006 році за лютий - 476, 36 гривень, за березень –426, 06 гривень, за квітень –468, 64 гривні, за травень –372, 67 гривні, за червень 490, 57 гривень, за липень 368, 37 гривень, за серпень 270, 83 гривні,  за вересень 82, 61 гривні.

При визначенні приросту інфляції судом враховуються офіційні показники, встановлені органами статистики. Знецінення першої суми визначалося таким чином. Сума винагороди за листопад 2005 року 321, 39 гривень х 100, 9 (індекс інфляції за грудень 2005 року) 32428 /100 = 324, 28 –321, 39 = 2, 89 гривні.

Аналогічно визначена сума оплати праці сумою 321, 52 грн. з лютого 2006 по січень 2010 року з урахуванням інфляції складає 231, 52 гривні.

Знецінення суми винагороди в 476, 36 гривень з березня 2006 року по січень 2011 року становить 322, 11 гривень, 426, 06 гривень за період з квітня 2006 року по січень 2011 року –313, 27 гривень, 468, 64 гривень з квітня 2006 року по січень 2011 року – 308, 89 гривень, 372, 67 гривень з червня 2006 року по січень 2011 року - 243, 26 гривень, 490, 57 гривень з липня 2006 року по січень 2011 року знецінилися на 328, 50 гривень, 368, 37 грн. з серпня 2006 року по січень 2011 року - 240, 08 гривень, 270, 83 гривні з вересня 2006 року по січень 2011 року на 141, 19 гривень, 82, 61 гривні з жовтня 2006 року по січень 2011 року на 52, 56 гривні. Сукупно сума знецінення, яку слід присудити позивачу становить 2181, 68 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 24 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати», суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з профспілкового комітету Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту на користь ОСОБА_1 2 181 (дві тисячі сто вісімдесят одну) грн. 68 коп. компенсації за несвоєчасну виплату винагороди за виконання обов»язків керівника профспілки.

Стягнути з профспілкового комітету Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту в дохід держави 51 (п»ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Львівської області.

Суддя:                                                       Дякович О.В.