Судове рішення #1599788
Справа № 22-ц-62 2008р

Справа № 22-ц-62    2008р.                          Головуючий у 1-й інстанції     Міленко М.П.

Категорія 5                                                     Суддя-доповідач                      Данильченко Л.О.

 

У Х В А Л А

іменем  України

 

29 січня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

 

                   головуючого - Смирнової Т.В.

                   суддів -  Данильченко Л.О., Ведмедь Н.І.

                   з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

                   та осіб, які беруть участь у справі -  апелянта-відповідача ОСОБА_1., позивачки ОСОБА_2

                              

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

          на рішення Роменського міськрайонного суду від 22 листопада 2007 року

          у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання права власності на ½ частину квартири, грошового вкладу та стягнення витрат

          та за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із заволодінням та користуванням ½ частиною квартири, про усунення перешкод у користуванні квартирою.

 

          Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення апелянта-відповідача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи позивачки ОСОБА_2, колегія суддів,

 

В С Т А Н О В И Л А:

         

          Рішенням Роменського міськрайонного суду від 22 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

          Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири №АДРЕСА_1 в м. Ромни Сумської області вартістю 6651 грн. 50 коп. та 1/2 частину грошового вкладу на суму 9826 руб. 20 коп. на рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_1 . у Роменському відділенні № 147 сумської області ВАТ «Державний ощадний банк України» по філії № 147/041, що становить 4913 руб.10 коп. станом на 1992 рік

          Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти на утримання спільного житлового приміщення у вигляді утримання будинку і прибудинкової території та теплопостачання 928 грн. 64 коп., за газопостачання до квартири, водопостачання та водовідведення та за вивіз твердих побутових відходів в сумі 556 грн. 77 коп., а всього 1485 грн. 41 коп. та в повернення сплаченого судового збору 130 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ 30 грн., а всього на загальну суму 1645 грн. 91 коп.

          Відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з незаконним заволодінням 1/2 частиною квартири.

 

          Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 22 листопада 2007 року закрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою, оскільки по цьому питанню раніше в іншій справі по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же самих підстав була постановлена ухвала про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову.

                  

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

          Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

          Апелянт зазначає, що суд не врахував порушення його майнових і житлових прав позивачкою, так як він фактично не може ні користуватися, ні розпоряджатися своєю часткою квартири. Позивачка продовжує створювати йому перешкоди у користуванні квартирою, не пускає його в квартиру, а ті ключі, що вона йому передала у суді першої інстанції, взагалі не підходять до замків в спірній квартирі.

          Так як він не користувався квартирою, не споживав послуг, не укладав ні з якими організаціями договорів про надання комунальних послуг, то вважає, що не повинен і відшкодовувати і витрати на утримання квартири.

          Також апелянт вважає, що суд безпідставно відхилив його позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди і невірно зазначив, що договір найму житлового приміщення є недійсним, оскільки відповідно до ст. 810 ЦК України, договір найму житла не підлягає державній реєстрації.

 

          Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

 

          Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимоги матеріального і процесуального права.

          Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 

          Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання права на ½ частку квартири і ½ частку вкладу, суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 60, 70 СК України, майно набуте подружжям під час шлюбу, належить чоловікові і дружині на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини і чоловіка є рівними, а тому задовольнив позов в цій частині.

          При задоволенні її вимог про стягнення витрат на утримання квартири, суд виходив з ст. 322 ЦК України. згідно якої власник зобов'язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна.

 

          Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надав доказів про те, що ОСОБА_2 створює йому перешкоди у проживанні в спірній квартирі, так як він сам проживає в іншому місці з новою сім'єю. Крім того, договір про оренду житла між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на який посилається ОСОБА_1, не пройшов державної реєстрації.

 

          При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що у 1977 році сторони уклали шлюб (а.с.5), під час якого 28 вересня 1989 року відкрили рахунок в Ощадбанку на ім'я ОСОБА_1, грошовий вклад по якому станом на січень 1992 року складав 9826 рублів 20 коп. (а.с.22-23).    

          9 квітня 2002 року сторони придбали квартиру (а.с.7). 

          В спірній квартирі зареєстровано 3 особи: сторони по справі та їх син (а.с.11).

          11 лютого 2004 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.6).

          З 1 червня 2004 року ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживає (а.с.13), і комунальні послуги повністю сплачувались позивачкою (а.с.12, 14, 14а, 15, 15а, 16).

 

          Всі ці обставини не оскаржував в суді першої інстанції і ОСОБА_1

 

          Колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не пропустила строк позовної давності, звертаючись до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя. Сам відповідач визнав за нею право власності на ½ частину спірної квартири. Суд першої інстанції вірно задовольнив її позов про розподіл грошового вкладу, оскільки ОСОБА_1 не заперечував, що ці кошти є сумісними з позивачкою і що вона має право на ½ частину грошового вкладу.

         

          Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 прописаний в спірній квартирі, він з червня 2004 року там не проживає. 14 серпня 2004 року він зареєстрував шлюб з іншою жінкою.

          В разі, якщо позивачка чинила йому перешкоди в проживанні в даній квартирі, він не звертався до відповідних органів із заявою про те, щоб на нього не проводились нарахування по комунальних платежах.

 

          Позивачка понесла витрати по оплаті за надані комунальні послуги, тому суд першої інстанції обґрунтовано  стягнув з відповідача частину понесених нею витрат.

         

          Та обставина, що ОСОБА_1 з іншою дружиною наймає житло, на є виною позивачки, і суд вірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки така шкода діями ОСОБА_2 не спричинялась, і відповідних доказів апелянт не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

         

          Інші доводи апеляційної скарги  не спростовують висновків суду.

 

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

 

          На підставі викладеного, керуючись  ст.303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів:

 

У Х В А Л И Л А :

         

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

         

          Рішення Роменського міськрайонного суду від 22 листопада 2007 року в даній справі залишити без зміни.

         

          Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

 

 

          Головуючий -             

         

          Судді -                                                                

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація