Дата документу: 27.01.2011

Справа № 2-935/11

             Р І Ш Е Н Н Я

         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 27 січня  2011 року                                                                             м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі  Войтенко Г.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Давиденко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” про визнання Кредитного договору недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до  Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” про визнання Кредитного договору недійсним, зазначивши наступне.

21 квітня 2008 року між  ОСОБА_3 (далі –Позичальник), та Акціонерним комерційним банком «Форум»(далі –Банк) був укладений кредитний договір №  0107/08/07-CL (далі –Кредитний договір).

          Відповідно до 1.1. Кредитного договору Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 118 000,00(сто вісімнадцять тисяч доларів США, 00 центів) доларів США.

Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 118 000,00 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом, на умовах та в строки визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. частини №1 Кредитного договору кредит надається на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше «19»квітня 2018 року.

Згідно пункту 1.1. частини № 1 Кредитного договору мета кредитування - на споживчі цілі.

Таким чином, кредит згідно умов Кредитного договору надається у доларах США (іноземній валюті) та є споживчим (на споживчі цілі).

Згідно п. 2.3. Кредитного договору повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати Позичальником коштів на відкритий йому позичковий рахунок № НОМЕР_1 в ЗФ АКБ «Форум», МФО НОМЕР_2.

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником згідно з п. 2.6. Кредитного договору.

Правовідносини, які виникають із Кредитного договору, за суттю є зобов’язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.

Чинний цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного врегулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету України розуміються операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язанні з ввезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) в іноземній валюті та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті ( в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензування в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

          Згідно із п. п. в.), г.) ч.4 ст. 5  Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в  іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної  операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання Кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5, 02 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 7, 93 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором. Тобто, підвищення курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку мені необхідно сплачувати, в зв’язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час з порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України –принципу  справедливості. Такі умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливістю є , зокрема, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов Кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за Кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використовувати Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в Кредитний договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. На підставі викладеного просить суд, зазначений Кредитний договір визнати недійсним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити у повному обсязі, на підставах зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 квітня 2008 року між  ОСОБА_3 (далі –Позичальник), та Акціонерним комерційним банком «Форум»(далі –Банк) був укладений кредитний договір №  0107/08/07-CL (далі –Кредитний договір).

          Відповідно до 1.1. Кредитного договору Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 118 000,00(сто вісімнадцять тисяч доларів США, 00 центів) доларів США.

Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 118 000,00 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом, на умовах та в строки визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. частини №1 Кредитного договору кредит надається на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше «19»квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 203 ЦК України під час підписання правочину сторона виявляє власне волевиявлення та вільну внутрішню волю, про що свідчать підписи позивача на кожній сторінці кредитного договору та додаткової угоди №1 до кредитного договору.

Сторони погодились (пункт 7.2 Кредитного договору), що з укладанням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а також йому була надана вся інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Тобто про зміну курсу іноземної валюти по відношенню до гривні банки України дізнаються після того як це питання вирішується на рівні НБУ. Позивач, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, діяв на власний ризик і достовірно знав про можливу нестабільність національної валюти гривні по відношенню до долара США.

Курси іноземних валют, в тому числі доларів США, не є фіксованими, що являється загальновідомим фактом (так за період з 1997 року по 1998 рік курс долара зріс з 1,75 до 5,00 гривень за 1 долар США, а за два місяці 2008 року зменшився з 5,05 до 4,84 гривень за 1 долар США).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. У ст. 2 вищезазначеного Закону дається визначення поняття «кошти», згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Відповідно до ч.І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз приведених норм свідчить про безумовне зобов'язання позивача повернути відповідачу позику - грошові кошти саме в іноземній валюті (доларах США) в розмірі, в строки та на умовах, визначених сторонами в кредитному договорі.

Крім того, частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що вразі якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за відповідним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

-          надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт «в»пункту 4 статті 5 Декрету);

-          використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г»пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті» у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну   ліцензію   Національного   банку   України   на   здійсненну   валютних операцій,   мають   достатні   юридичні   підстави   та   законне   право   для   надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п.1.5. Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого Постановою НБУ від 17.07.2001р. № 275, Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та п.1-6 ч.4 ст. 47 закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, п.2.3. цього ж Положення вказує на те що, за наявності отримання банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. Відповідно до п. 5.3 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.93 заИ 15-93.

Національним банком України була видана АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», банківська ліцензія № 62, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Окрім того. АКБ «Форум»отримав виданий Національним банком України Дозвіл № 62-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього Банк має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачається, що АКБ «Форум»(правонаступник -ПАТ «БАНК ФОРУМ») на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі -Положення), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету, а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України»(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, позовні вимоги позивача про визнання недійсним Кредитного договору №0107/08/07-CL від 21.04.2008року–не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 47, 49  Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 3, 192, 203,  533, 626, 627, 638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 60,208, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” про визнання Кредитного договору недійсним –залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області  через Орджонікідзевський районний суд м. Запорожжя шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення,  апеляційної скарги.

              Суддя                                                                                І.А.Крамаренко