АШЛЯЩЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого, судді: Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В., Соболюка М. М. ,
при секретарі: Петриченко О.В. за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника КП ЖЕК-1 Ільїної Л.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою та знесення самочинно побудованих споруд, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_1 (треті особи: орган опіки та піклування, КП ЖЕК - 1, МБРТІ м. Феодосії, ОСОБА_6, ОСОБА_7) про визнання права власності на прибудову до квартири та господарські прибудови за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом знесення прибудови літ."а4" мотивуючи тим, що відповідачі самочинно збудували вказане приміщення, зменшив існуючий раніше простір між будівлями у нутрі двору до розмірів менше одного метра, що суперечить Правилам пожежної безпеки України.
Крім того, ОСОБА_3 самочинно зайняла літню кухню літ „В"- Посилаючись на те, що раніше вказане приміщення було збудоване попереднім власником її квартири, позивачка вважає, що воно мало бути перейти у її користування..
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з зустрічним позовом - про визнання права власності на зазначені приміщення та навіс літ. „Н", розташовані у домоволодінні АДРЕСА_1. Вказують на те, що вони є власниками квартири кв. № 3 зазначеного будинку. Для поліпшення умов свого життя збудували прибудову літ „а4" та навіс, придбали у колишнього власника квартири №4 самочинно збудовану ним літню кухню.
Вважають, що на підставі ст. 376 ЦК України набувають право власності на вказані будівлі.
Рішенням суду першої інстанції від 28 листопада 2006 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Справа № 22-ц-300-ф/2007 Головуючий в першій інстанції
суддя Герень'єв А.М.
суддя-доповідач Притуленко О.В.
Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5 задоволений. Суд визнав за вказаними особами право власності на прибудову з підсобними приміщеннями літ."а", сарай літ."В", навіс літ."Н". Стягнув з ОСОБА_1 на їх користь судові витрати.
ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення її позову у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не було їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у 1997 році приватизували квартиру № 3 у будинку АДРЕСА_1. У 1999 році, вони придбали у колишнього сусіда ОСОБА_8 сарай літ"В" після чого, у 2004 році, перетворили належний їм сарай у прибудову до квартири.
З технічної документації, складеної БТІ, випливає, що прибудова літ."а4", сарай „В" та навіс - це самочинні будівлі та споруда що підтверджується поясненнями відповідачів, з яких випливає, що будівлі та споруда зведені без одержаного у встановленому порядку дозволу.
Вирішуючи спір щодо зобов'язання відповідачів знести самочинно збудовані приміщення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачка не навела достатньо доказів тому, що вказане самочинне будівництво порушує її права та створює їй перешкоди у користуванні придбаною нею за договором купівлі-продажу від 25.12.2003 року квартирою №4.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він підтверджується матеріалами справи, які не містять доказів тому, що прибудова перешкоджає доступу світла у квартиру позивачки, сприяє розповсюдженню сирості та грибка у житлі, існують порушення правил пожежної безпеки з боку відповідачів.
Оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ОСОБА_1 не довела обгрунтованість свого позову, суд правильно відмовив в задоволенні її вимог.
Проте, задовольняючі зустрічний позов про визнання права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи, зокрема надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку у встановленому порядку під уже самочинно збудоване нерухоме майно не отримали. За таких обставин суд не мав достатньо підстав для визнання за ними права власності на самочинно збудовані об'єкти. При цьому функціональне призначення спірних об'єктів не має суттєвої значності.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині задоволення зустрічного позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідачів судових витрат підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 303, 307 - 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, визнання за ними права власності на прибудову літ „а", сарай літ. „В", навіс літ. „Н", а також в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь вказаних осіб судових витрат скасувати і ухвалити в цей частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. до Феодосійської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.