21.03.2011

Cправа 2-332/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2011 року, Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого:                    судді Чалого А.В.

при секретарях:           Кущовій І.В., П’ятак О.Л.       

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказавши, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03.06.2007 року, приблизно о 13.30 годині на вул. Комінтерна в м. Луганську у напрямку до м. Щастя, що відбулась з вини ОСОБА_3, який керував мотоциклом “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, його автомобілю були спричинені пошкодження.

Просив суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 18780 гривень, понесені витрати на проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 800 гривень. Також, зазначив, що внаслідок ДТП йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у порушені звичайного способу життя, позбавлення можливості пересуватись у власному автомобілі, що тягне за собою витрату часу та коштів, у зв’язку із чим, просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 2000 грн. Крім того просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень та судові витрати у розмірі 30 гривень.

У судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачів фактично понесену матеріальну шкоду на ремонт автомобіля у розмірі 10000 гривень, витрати на проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 800 гривень. Крім того просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснивши, що дійсно йому належав мотоцикл “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_1, який він 02.06.2007 року продав ОСОБА_3 на підставі розписки, але належним чином дану угоду не оформив, для переоформлення документів до МРЕВ м. Луганська не звертався, з обліку даний транспортний засіб не знімав.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав, крім того, пояснив, що ДТП, що мала місце 03.06.2007 року, приблизно о 13.30 годині по вул. Комінтерна в м. Луганська між автомобілем “ДЕО –СЕНС” державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та мотоциклом “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_1, під його керуванням, відбулась з його вини.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної     небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює  підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 03.06.2007 року, приблизно о 13.30год. на перехресті вул. Комінтерна та 10-ої Продольної м. Луганська, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля “ДЕО –СЕНС” державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та мотоциклом “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 Дані обставини вбачаються із відмовного матеріалу №185/07 порушеного за фактом даної ДТП та проголошеного у судовому засіданні та в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.05.2010р.

Винним у ДТП, за порушення п. 2.9, п. 12.3 ПДР України, визнано ОСОБА_3, що підтверджується постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 22.08.2007 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст.ст. 130 ч.1, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.104). Крім того, вина у вчиненні ДТП визнана ОСОБА_3 у судовому засіданні, тому відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України, дана обставина доказуванню не підлягає.  

Відповідно до висновку № 2/140–07 від 07.06.2007р. експертного автотоварознавчого дослідження за фактом спричиненої матеріальної шкоди власнику автомобіля “ДЕО –СЕНС” державний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП від 03.06.2007 року, вартість ремонтно –відновлювальних робіт автомобіля склала 10804 гривні, втрата товарної вартості від ремонтних робіт –1467 гривень, а всього 11583 гривні (а.с.8-10). Відповідно до висновку №2/169-09 автотоварознавчого дослідження за фактом спричиненої матеріальної шкоди власнику автомобіля “ДЕО –СЕНС” державний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП від 03.06.2007 року, згідно якого, станом на 15.10.2009 року вартість ремонтно –відновлювальних робіт автомобіля складає 17076 гривень, втрата товарної вартості від ремонтних робіт –1704 гривні, а всього 18780 гривень (а.с.86-99). Однак, позивач в уточнених позовних вимогах зазначає, що фактично матеріальна шкода спричинена в наслідок ДТП від 03.06.2007 складає 10000грн.  

Згідно наданих квитанцій до прибуткового ордену від 06.06.2007 року та 12.10.2009 року, позивач ОСОБА_1 сплатив по 400 гривень, а загалом 800 гривень, у рахунок сплати витрат по проведенню автотоварознавчих досліджень № 2/140-07 та №2/169-09 відповідно (а.с.7, 85).

На підставі п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Відповідач ОСОБА_2 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме мотоциклу “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_4, оскільки згідно із даними МРЕВ м. Луганська даний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 та відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України, дана обставина доказуванню не підлягає.  

Пояснення відповідачів з приводу того, що 02.06.2007р. ОСОБА_2 продав даний мотоцикл ОСОБА_3, що підтверджується розписками (а.с.23, 24), є необґрунтованими, оскільки дана угода мала переддоговірні відносини, а відповідно до вимог ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на транспортний засіб, виникає з моменту його реєстрації, будь-яких інших правових підстав не має. Вимог щодо визнання угоди дійсною сторонами не заявлено.

Крім того, відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 10.06.2007 року, ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 3 КУпАП, а саме керування під час даної ДТП мотоциклом без відповідних документів, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді 10 штрафу (а.с.103).

Отже під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.06.2007 року ОСОБА_3 керував мотоциклом “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_1, без правових підстав на таке керування. Обставини, які б вказували на неправомірність заволодіння ОСОБА_3 мотоциклом або на недбалість ОСОБА_2 щодо неправомірного даного заволодіння транспортним засобом, відсутні.        

Таким чином суд вважає, що відповідно до вимог ст.1187 ЦК України, відповідати за спричинену позивачу матеріальну шкоду, повинен саме власник транспортного засобу –мотоцикла “YAMAHA FZR400”, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, понесені позивачем витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 2000 гривень, що підтверджується відповідними документами та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2

Керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, ст.ст. 11, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 10,11,61, 209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточненні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 10000 гривень, витрати за проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 800 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень, судові витрати у розмірі 30 гривень, а разом 12830 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання в десятиденний термін апеляційної скарги.

Головуючий -                                                                                                       А.В. Чалий