справа № 2-691/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

24.05.2011 року                                                  Франківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючої судді:                       Дякович О.В.

при секретарі:                                Хоменко І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури м.Львова, Державного казначейства України, з участю третьої особи прокуратури Львівської області про стягнення моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства прокуратури м.Львова,-  

  в с т а н о в и в:  

позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства прокуратури м. Львова, із врахування заяви про зміну позовних вимог, просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 205 000,00 грн., завдану незаконними діями посадових осіб прокуратури м. Львова.

Свої вимоги мотивує тим, що 30.10.2003 року прокурором м. Львова Гуралем В.Д. було порушено кримінальну справу № 182-0339 по факту зловживання службовим становищем та невиконання судового рішення службовими особами управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 382 ч.2 КК України. 27.01.2004 року старшим слідчим прокуратури м. Львова Трубою Р.М. було порушено відносно позивача кримінальну справу за ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України та в лютому 2004 року позивачу було пред»явлено обвинувачення за ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України. 29.04.2004 року дана кримінальна справа була направлена до суду. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20.03.2007 року постанову прокурора м. Львова Гураля В.Д. від 30.10.2003 року про порушення кримінальної справи по факту зловживання службовим становищем та невиконання судового рішення службовими особами управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України та постанову старшого слідчого прокуратури м. Львова Труби Р.М. від 27.01.2004 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України скасовано, відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України. Вважає, що посадовими особами прокуратури м. Львова було грубо порушено його конституційні права і було обмежено його конституційні свободи, чим завдано значної моральної шкоди. Оскільки, під час проведення досудового та судового слідства його страждання призвели до позбавлення можливостей реалізації звичок і бажань, не дали змогу застосувати на практиці професійні знання та навики керівної роботи. Дана кримінальна справа і обставини, пов»язані з нею, отримали значний громадський резонанс. Хід розгляду даної кримінальної справи та його результати неодноразово висвітлювались в друкованих та електронних засобах масової інформації та в інтернет-виданнях. Окрім цього, постанова старшого слідчого прокуратури Труби Р.М. від 17.02.2004 року стала однією з підстав його звільнення з роботи. Протягом 20 місяців він не міг поновитись на роботі, що негативно відобразилось на матеріальному забезпеченні його сім»ї, внаслідок чого йому було завдано моральних страждань як главі сім»ї, обов»язок якого є матеріальне забезпечення добробуту своїх близьких. Досудове і судове слідство по кримінальній справі щодо нього велося роками, що призвело до втрати позивачем душевного спокою, його моральне самопочуття різко погіршилось. Зокрема, пред»явлення обвинувачення та відсторонення від посади призвело до різкого погіршення стану здоров»я, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні. Вважаючи свої права порушеними, він звернувся за захистом таких до суду. Просить позов задовольнити.  

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав пояснення надані суду позивачем, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача прокуратури м. Львова та третьої особи прокуратури Львівської області у судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що розмір моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду визначається з врахуванням обставин справи та він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, однак позивач при встановлені розміру завданої йому моральної шкоди виходить із суми 5 000 грн., що жодним чином не обгрунтовано. Вважає, що посилання позивача на ту обставину, що в засобах масової інформації неодноразово висвітлювались дані події та хід розгляду кримінальної справи, не може бути підставою заподіянння та як наслідок відшкодування моральної шкоди, оскільки останній міг звернутись до засобів масової інформації про спростування такої інформації. Посилання позивача на ту обставину, що порушення відносно нього кримінальної справи негативно вплинуло на його родинні відносини, останнім належним чином не підтверджено. Разом з тим, у представлених позивачем лікарняних листках непрацездатності не зазначено, що саме внаслідок порушення кримінальної справи позивач захворів на дане захворювання та потребував медикаментозного лікування. Окрім цього вважає, що відсутній зв»язок між порушенням кримінальної справи відносно позивача та погіршення його матеріального стану, оскільки рішенням Галицього районного суду м. Львова було постановлено стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 772,26 грн. та 5 000 моральної шкоди, які в подальшому йому було виплачено. Вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу внаслідок неправомірних дій посадових осіб прокуратури м. Львова, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача Державного казначейства України у судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено підстави для відшкодування моральної шкоди. З норми даної статті вбачається, що однією з підстав відшкодування моральної шкоди повинно бути встановлено незаконність дій посадових осіб, однак позивачем не представлено жодного процесуального документа, який би свідчив про те, що дії посадових осіб, які порушили відносно нього кримінальну справу, були визнані незаконними. Окрім цього, вважає, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, є дещо завищеним, оскільки у відповідності до ст. 13 згаданого вище Закону, відшкодування  моральної  шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Беручи до уваги вимогу даної статті та провівши відповідний розрахунок, вважає, що мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди буде складати близько 12 500 грн., що свідчить про безпідставне завищення позивачем розміру моральної шкоди. Разом з тим, вважає, що обгрунтування позивачем моральної шкоди є неналежним чином доведеним. Зокрема, позивач посилається на ту обставину, що відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та відносно нього було встановлено обмеження у виїзді за межі України, внаслідок чого було порушено його право на вільне пересування, однак останній не представив жодних документів, які б свідчили про те, що він мав плани на виїзд за кордон. Окрім цього, позивач посилається на ту обставину, що не міг поїхати провідати хвору матір, однак вважає, що ніхто не позбавляв останнього права звернутись із відповідною заявою у органи прокуратури про надання дозволу на тимчасовий виїзд з постійного місця проживання. Просить в позові відмовити.    

 Заслухавши пояснення сторін, допитавши позивача ОСОБА_1 в якості свідка, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її заподіяно внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено, що відповідно  до  положень  цього  Закону  підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом (ч. 2 ст. 1167 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

Судом встановлено, що 30.10.2003 року прокурором м.Львова Гуралем В.Д. винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту зловживання службовим становищем та невиконання судового рішення службовими особами управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури м.Львова Труби Р.М. від 27.01.2004 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу, відповідно до постанови від 11.02.2004 року ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого та винесено постанову якою йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у відповідності до якої останньому заборонено виїзд за межі території України. 17.02.2004 року відповідно до постанови ст. слідчого прокуратури Труби Р.М. ОСОБА_1 було відсторонено від посади. 21.04.2004 року ст. слідчим прокуратури було відмовлено у клопотанні про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за п. 2 ст. 6 КПК України, 29.04.2004 року прокурором м.Львова Гуралем В.Д. було затверджено обвинувальний висновок, а справу направлено до суду, який розглядав справу протягом 2004-2006 років, а потім постановою від 11.05.2006 року повернув до прокуратури для проведення додаткового розслідування. Крім того, зазначеною постановою встановлено, що пред»явлене обвинувачення підсудним базується лише на припущеннях, на неповно перевірених фактах та письмових доказах. Дана постанова ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.07.2006 року залишена без змін.

          20.03.2007 року постановою Галицького районного суду м.Львова постанови прокурора м.Львова від 30.10.2003 року та ст. слідчого прокуратури від 27.01.2004 року про порушення кримінальної справи скасовані, скасовано запобіжний захід, щодо заборони виїзду за межі України, а в порушенні кримінальної справи відмовлено.  Дана постанова набрала законної сили. Відтак в силу вимог ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, що встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не  доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

          Крім того судом встановлено, що відносно позивача було видано розпорядження Львівського міського голови від 24.02.2004 року № 112-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади з врахуванням постанови ст. слідчого прокуратури від 17.02.2004 року про відсторонення останнього від посади. Дане розпорядження постановою Галицького районного суду м.Львова від 31.08.2006 року було визнано незаконним та скасовано, а ОСОБА_1 було поновлено на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення набрало законної сили.

          Загальний час знаходження ОСОБА_1 під слідством та судом складає 41 місяць. Факти, встановлені судом, були підтверджені у судовому засіданні позивачем ОСОБА_1, допитаним в якості свідка.

          Враховуючи наведені факти суд вважає, доведеним те, що відносно позивача незаконно та необгрунтовано було порушено кримінальну справу, чим порушено ст. 62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а відтак останньому було завдано моральну шкоду, яка підлягає до часткового задоволення.

          Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»(зі змінами) (далі Закон) розмір мінімальної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

          У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз»яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

          Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивача було незаконно притягнено до кримінальної відповідальності, чим завдано останньому моральну шкоду, яка полягає у тому, що відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що призвело до порушення прав останнього на вільне пересування, особисту свободу та недоторканість. Крім того, ОСОБА_1 постановою старшого слідчого прокуратури Труби Р.М. від 17.02.2004 року було відсторонено від займаної посади, що потягло за собою розпорядження, щодо незаконного звільнення останнього, що в свою чергу привело до погіршення як матеріального так і морального стану позивача. Самі обставини кримінальної справи неодноразово висвітлювались у засобах масової інформації та викликали резонанс у суспільстві, чим суттєво було змінено його життєві та виробничі стосунки, внаслідок чого знизився рівень його ділової репутації та престижу, що призвело до погіршення стану його здоров»я.  Дані факти підтверджені і поясненнями позивача допитаного у якості свідка у відповідності із ст. 57 ЦПК України.

Що стосується розміру моральної шкоди, то суд виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»та Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»вважає, що сума моральної шкоди з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка на момент розгляду справи, а саме з 1 квітня 2011 року становить 960 грн., повинна складати 39 360 грн. Однак, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що суму моральної шкоди, яку слід стягнути на користь ОСОБА_1 слід збільшити до 50 000 грн., так як наявність шкоди та причинного зв»язку між шкодою та діями органів досудового слідства є доведеними у повному обсязі в ході розгляду даної справи, та саме такий розмір моральної шкоди об»єктивно відповідатиме характеру дій заподіювача шкоди та глибині страждань позивача.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, суд -  

  в и р і ш и в :  

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного Казначейства України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державного Казначейства України на користь ОСОБА_1 50 000 (п»ятдесят тисяч) гривеь 00 копійок моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства прокуратури м. Львова.

                    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у  справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

              Суддя                                                       О.В. Дякович