Справа № 2-331/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем   України

"09" червня 2011 р.                                                                      м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого - судді                                          Кривенка Д.  Т.

              за участю секретаря                                                   Марчук Н.А.

розглянувши    у відкритому  судовому засіданні в залі суду міста  Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Споживчого товариства „Олександр і К”

          третя особа: Споживче товариство „Коопторг”

          про встановлення юридичного факту укладення договору купівлі продажу в 2010 році та визнання права власності, -

                                                              В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

          ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до Споживчого товариства „Олександр і К” про встановлення  факту  підписання договору купівлі –продажу від 16.09.2010 року між Споживчим товариством „Олександр і К” та ОСОБА_1, предметом якого було кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” з господарськими будівлями, що розташоване в АДРЕСА_1, які входять до складу не житлового об’єкту. Свої зобов’язання за даним договором  позивач виконав прийнявши кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” та сплативши за нього кошти, однак відповідач  не посвідчив вказаний договір купівлі –продажу, у зв’язку із відмовою міжміського бюро технічної інвентаризації видати Витяг з реєстру прав власності на кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, господарські будівлі та споруди, в зв’язку з його реконструкцією та переобладнанням, оскільки відповідно до приписів Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, споруди та будівлі, які проведено реконструкцію і переобладнання не належать до окремих об’єктів нерухомого майна, а є лише складовою частиною єдиного  комплексу нежитлових споруд та за своїм призначенням визнаються як основні приміщення на земельній ділянці. З наведених підстав нотаріусом було відмовлено в оформленні вищевказаного договору –купівлі продажу. Просить суд встановити факт підписання договору купівлі –продажу від 16.09.2010 року між споживчим товариством  „Олександр і К” та ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, яке складається: 1 –тамбур площею 1,8 кв.м.; 2 – зала площею 58,9 кв.м., 3 –миїчна площею 4,4 кв.м.; 4 –кухня площею 19,3 кв.м.; 5 –комора площею 5,3 кв.м., 6 –коридору 2,6 кв.м.; 7- роздягальня площею 5,7 кв.м., 8 –туалету площею 1,6 кв.м.; 9 –умивальник площею 1,9 кв.м.; 10 –зала площею 38,8 кв.м. та господарських будівель: Б- господарський склад, В- убиральня; господарських споруд: №1 –криниця; №2 –огорожа, №3 огорожа, №4 –хвіртка, №5 –огорожа, №6 –ворота, №7 –каналізаційна яма, що розташовані по АДРЕСА_1

          В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з’явились, однак надали суду заяву, в якій позовні вимоги змінюють та просять суд визнати за позивачем право власності на самовільно переобладнане приміщення, просять суд позов задоволити, розгляд справи проводити у їх відсутності.

          Представник відповідача споживчого товариства „Олександр і К” –Козаченко Л.І. в судове засідання не з’явилась, також надали суду заяву, в якій позовні вимоги  визнають у повному обсязі, не заперечують проти  задоволення та просять суд справу розглянути без їх участі.

          Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  Споживчого товариства „Коопторг” –Цимбалюк Ю.В. в судове засідання також не з’явився, проте не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1, просить суд розгляд справи проводити у його відсутності.

          У відповідності до ч.2 ст.158 ЦПК України, сторони скористались своїм правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

          Вивчивши та дослідивши матеріали справи та усі зібрані у ній докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що  позов   підлягає   задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено  наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із технічного паспорта на виробничий будинок кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.10), власниками  нерухомого майна, що перебуває у їх спільній частковій власності є споживче товариство „Коопторг” 26/50 частини та 12/25 споживче товариство „Олександр і К”. Комісією Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області  відповідно до акту прийому –передачі земельної ділянки Споживчому товариству „Олександр і К” було  тимчасово передано  в користування (комерційного використання) на умовах оренди земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі кафе СТ „Олександр і К” площею 0,0403 га (а.с.9). 16.09.2010 року між споживчим товариством „Олександр і К” в особі Козаченко Лідії Іванівни з однієї сторони та  ОСОБА_1 з другої сторони було укладено договір купівлі –продажу приміщення –кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що розташоване по АДРЕСА_1(а.с.6). Згідно акту прийому –передачі нерухомого майна від 17.09.2010 року відповідач передав позивачеві  нерухоме майно згідно договору купівлі –продажу від 16.09.2010 року (а.с.7), а  позивач сплатив  кошти споживчому товариству „Олександр і К” за придбане нерухоме майно –кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що стверджується розпискою відповідного змісту (а.с.8). В процесі використання приміщення позивачем було здійснено  самочинно його переобладнання приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” без відповідного дозволу та коли виникло питання про його узаконення було встановлено, що вищевказаний договір відповідачем не було нотаріально посвідчено, оскільки відповідно до приписів Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, споруди та будівлі, які проведено реконструкцію і переобладнання не належать до окремих об’єктів нерухомого майна, а є лише складовою частиною єдиного  комплексу не житлових споруд та за своїм призначенням визнаються як основні приміщення на земельній ділянці, в зв’язку із чим нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.

Встановлені судом правовідносини регулюються  наступними нормами ЦК України.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може подати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також при втраті документа, який засвідчує право власності.          

Зі змісту ст.ст.328, 331, 332, 334 ЦК України слідує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту будівництва (створення майна);

Відповідно до ст.375 ЦК України, якщо власник земельної ділянки збудував на ній будівлі та споруди, то він набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди і інше нерухоме майно.  Право власності на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних  та інших норм і правил за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлені ст.. 376 ЦК України.

Як вбачається зі  змісту  ч.1 ст.376 ЦК України   житловий будинок, будівля, споруда, інше  нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без  належного дозволу чи належно затвердженого  проекту, або з істотним  порушенням будівельних норм і правил .

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).   

Згідно з ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке  самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.            

         Приймаючи до уваги,  що саме позивачем було здійснене самочинне переобладнання без належного дозволу чи належно затвердженого проекту для  переобладнання нерухомого майна на земельній ділянці наданій для комерційного використання, яка  була відведена для цієї мети; що переобладнання  не житлового об’єкту завершено саме ним;  та те, що самочинно переобладнане нерухоме майно не порушує права інших осіб - за позивачем може бути визнано право власності на самочинно  переобладнане не житлове приміщення.     

          На підставі ч.4 ст.174 ЦПК України,  у разі визнання відповідачем позову,  суд, за наявності  для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

          Враховуючи, що  визнання відповідачем позовних вимог  -  не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, а позивачем  при самочинному будівництві  всі перераховані вище умови виконані -  суд  приймає  визнання  відповідачем позову  та виносить рішення про його задоволення .

          На підставі ст.ст. 331, 375, 376, 383  ЦК України, керуючись ст.   10, 11, 158, 174, 209-215 ЦПК України,   суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позов задовольнити.

          Визнати  за ОСОБА_1 право власності на самочинно переобладнане  приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається: 1 –тамбур площею 1,8 кв.м.; 2 –зала площею 58,9 кв.м., 3 –миїчна площею 4,4 кв.м.; 4 –кухня площею 19,3 кв.м.; 5 –комора площею 5,3 кв.м., 6 –коридору 2,6 кв.м.; 7- роздягальня площею 5,7 кв.м., 8 –туалету площею 1,6 кв.м.; 9 –умивальник площею 1,9 кв.м.; 10 –зала площею 38,8 кв.м. та господарських будівель: Б- господарський склад, В- убиральня; господарських споруд: №1 –криниця; №2 –огорожа, №3 огорожа, №4 –хвіртка, №5 –огорожа, №6 –ворота, №7 –каналізаційна яма, що розташовані по АДРЕСА_1

          Право власності на зазначене  нерухоме  майно підлягає державній реєстрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.             Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через  Липовецький районний суд, Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Суддя:Д. Т. Кривенко