Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-168/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011р. Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді П.С.Невойта
при секретарі с/з Я.І.Коваль
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -
у с т а н о в и в :
29.12.2010 р. позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" за період з 09.07.2008 року по 31.12. 2008 рік, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік та по даний час. Позивач мотивує вимоги тим, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2008-2010роках їй виплачувалася не в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з»явилась, з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи. Суд вважає, що розгляд справи можна провести у її відсутності. Від представника відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов, які долучені до матеріалів справи.
З’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Позивач ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року є дитиною війни (а.с.4).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ. Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини та відповідно до частин 1,2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Відповідно до практики Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповіда-льності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться, що діють протиправною, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При цьому посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов’язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1261 від 24.10.2007р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеним вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови № 1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6 статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року про що, також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа «Жовнер проти України» від 29.06.2004 року.
Суд визначає, що рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснювати дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом. Суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження. Конкретний розрахунок зазначеної соціальної допомоги повинен провести відповідач відповідно до своїх функцій з урахуванням фактично здійснених виплат.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач має здійснювати донарахування та виплату на користь позивача державну соціальну допомогу за період з 29.06 по 31.12.2010 року включно, а з 01.01.2011 року і надалі згідно діючого законодавства ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за даний період.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем не наведено поважних причин пропуску процесуального строку звернення до суду, а тому у задоволенні позовних вимог за 2008-2009 роки слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 99, 100,159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова щодо недоплати з 29.06.2010 року ОСОБА_2 місячного підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м.Львова здійснити донарахування та виплату з 29.06 по 31.12.2010 року включно, а з 01.01.2011 року і надалі згідно діючого законодавства ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за даний період.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 10-ти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя
- Номер: 2-аво/161/12/19
- Опис:
- Тип справи: на заяву у адміністративних справах (2-асз, 2-ар, 2-аво, 2-адр, 2-азз, 2-аі)
- Номер справи: 2а-168/11
- Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
- Суддя: Невойт Петро Сільвестрович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 16.08.2019
- Дата етапу: 21.08.2019
- Номер: 2-а/0418/114/11
- Опис: про визнання незаконними дії та перерахунок пенсії
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2а-168/11
- Суд: Центральний районний суд міста Дніпра
- Суддя: Невойт Петро Сільвестрович
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.11.2010
- Дата етапу: 12.05.2011