ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

          

28.09.06                                                                                           Справа№ 5/2450-13/238

Господарський суд Львівської області у складі судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у Стрийському районі, м.Стрий

до відповідача: ВАТ “Стрийське автотранспортне підприємство 24658”, м.Стрий

про стягнення утриманого та не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150861,01грн.

За участю представників:

Від позивача: Білоус А.Т. –в.о. нач.юр.відділу

Від відповідача: Олексів Н.М. - представник

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України, в тому числі право на заявлення відводу. Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судових засідань від сторін не подано.

Представниками сторін подано письмове клопотання про відмову від фіксування судового засідання технічними засобами.

Суть спору:

позов заявлено Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області до ВАТ «Стрийське автотранспортне підприємство 24658»про стягнення утриманого та не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150 861,01 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи на 26.09.2006 року.

26.09.2006 року у судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2006 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача через активи та основні засоби утриманого та не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150 861,01 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що підчас проведеної планової виїзної документальної перевірки відповідача встановлено, що останнім не перераховано до бюджету прибуткового податку з громадян у розмірі 150 861,01 грн., чим порушено положення ст.ст. 9, 10 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року та ст.67 Конституції України.

Оскільки існуюче податкове законодавство не передбачає встановлених форм податкової декларації з даного податку та строків подання, та не передбачено надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень про сплату самостійно нарахованих, але не перерахованих до бюджету сум прибуткового податку, податкове зобов‘язання з прибуткового податку з громадян не вважається узгодженим, а тому позивач, у відповідності з пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», звернувся до господарського суду з позовною заявою про примусове стягнення не перерахованого до бюджету прибуткового податку через активи та основні засоби відповідача.

Представник відповідача у поданому суду письмовому запереченні та в судовому засіданні проти позову заперечив.

Заперечення проти позову ґрунтуються на тому, що відповідно до п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, N 2181-III (далі по тексту Закон 2181) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Оскільки, 13.10.2003 року порушено провадження у справі №6/291-4/227 про банкрутство відповідача, а заборгованість по прибутковому податку з громадян у сумі 150 861,01 грн. виникла до 13.10.2003 року і не була заявлена позивачем у справі № 6/291-4/227 про банкрутство, тому заборгованість, яку просить стягнути позивач, вважається погашеною відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Одночасно, відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилається і на те, що заборгованість із сплати податкового зобов‘язання не є податковим боргом, а тому не може бути стягнута на підставі п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону 2181, у зв‘язку з чим, вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на активи платника податків по прибутковому податку з громадян не відповідають вимогам законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року, № 2747-ІV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

В ході розгляду справи по суті заявлених вимог судом встановлено наступне.

Працівниками позивача з 12 квітня 2006 року по 26 квітня 2006 року проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, про що складено Акт № 45/23-1/03117694 від 05.05.2006 року.

Актом перевірки встановлено порушення ВАТ «Стрийське АТП»п.2 а.ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року та ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 р. та п.10 п.п. 2.1. п.2 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64, внаслідок чого сума податкового богу з прибуткового податку за наслідками перевірки складає 150 861,01 грн.

Дана сума податкового боргу позивачем розраховувалась наступним чином:

145 186,65 грн. (заборгованість станом на 01.01.2003 р.) + 32 353,44 грн. (нарахування податку за 2003 р.) + 24 045,26 грн. (нарахування податку за 2004 р.) + 16 126,14 грн. (нарахування податку за 2005 р.) –65 725,57 грн. (сплачений підприємством податок протягом 2003 р. –2005 р.) –1 124,91 грн. (утриманий податок за грудень місяць 2005 р., строк сплати якого не настав) = 150 861,01 грн.

У зв‘язку з несплатою ВАТ «Стрийське АТП»прибуткового податку з громадян в сумі 150 861,01 грн., ДПІ у Стрийському районі просить господарський суд постановити рішення про примусове стягнення з відповідача через активи та основні засоби відповідача не перерахованого до бюджету прибуткового податку в розмірі 150 861,01 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до норми підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Одночасно, у преамбулі Закону 2181, зазначено, що норми цього Закону не регулюють питання погашення податкових зобов‘язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 13.10.2003 року порушено провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство ВАТ «Стрийське АТП»за заявою Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції.

Оголошення про порушення провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство відповідача опубліковано 30.12.2003 року в офіційному друкованому виданні –газеті «Голос України».

Ухвалою господарського суду від 10.03.2004 року по справі № 6/291-4/227 вимоги Стрийської об‘єднаної державної податкової інспекції до ВАТ «Стрийське АТП»визнано у сумі 439 617,00 грн.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів визначає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року, N 2343-XII (далі по тексту Закон 2343).

Відповідно до п.15 статті 11 Закону 2343, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов‘язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 Закону.

Стаття 14 вказаного Закону 2343 передбачає, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов‘язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону 2343 вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

З матеріалі справи випливає, що заборгованість з прибуткового податку, яку просить стягнути позивач, виникла за період до 2003 року та в період 2003 року до початку порушення справи № 6/291-4/227 про банкрутство відповідача, однак не була заявлена позивачем в процедурі банкрутства в межах 30 днів з дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі відповідно до норм Закону 2343.

Таким чином, вимоги позивача у сумі 150 861,01 грн. вважаються погашеними на підставі ч.2. статті 14 Закону 2343, оскільки, позивач, відповідно до ч. 1 статті 14 Закону 2343, протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення про банкрутство по справі № 6/291-4/227 не подав до господарського суду письмову заяву з вимогами до відповідача по сплаті податкового зобов‘язання з прибуткового податку у сумі 150 861,01 грн.

Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону 2343, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім цього, Наказом ДПА України № 473 від 30.12.1997 р., що діяв до 01.04.2004 року згідно Наказу Державної податкової адміністрації N 451 від 29.09.2003, затверджено форму довідки "Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів фізичних осіб юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності" (ф. № 8ДР) та Порядок заповнення та подання юридичними особами усіх форм власності і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності довідки ф. № 8ДР.

З набуттям 01.01.2004 року чинності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року, Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 року затверджено Форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Податковий розрахунок ф. № 8ДР, ф. № 1ДР не є декларацією (розрахунком) в розумінні п. 1.11 статті 1 Закону 2181.

Означеною нормою Закону 2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок –це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У зв‘язку з цим, податкове зобов‘язання з прибуткового податку з громадян не вважається узгодженим, так як існуюче податкове законодавство не передбачає встановлених форм податкової декларації з даного податку.

Про це зазначає і сам позивач у позовній заяві та його представник у своїх поясненнях.

Отже, заборгованість із сплати прибуткового податку з громадян не є податковим боргом. Адже, відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а тому, зазначена у позовній заяві сума з прибуткового податку з громадян не може бути стягнута на підставі означеного підпункту. 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону 2181, так як не є податковим боргом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Базовим нормативно-правовим документом, що визначає функції та права органів державної податкової служби є Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р., № 509-ХІІ (із наступними змінами та доповненнями).

Означений Закон визначає вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби, зокрема стаття 10 цього Закону.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об‘єднаних державних податкових інспекціях подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення через активи та основні засоби Відповідача не перерахованого до бюджету прибуткового податку з громадян в розмірі 150 861,01 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 5, 11, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2-1, 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень ст.ст.11, 69-71, 94, 138, 158, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, господарський суд, -

                                                            п о с т а н о в и в :

1.          В задоволенні позову - відмовити.

2.Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.      Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України

Суддя                                                                                                       Станько Л.Л.