К/С № К-34763/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Сергейчука О.А.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р.
у справі № 34/95
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав»
до 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька;
2. Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька
про визнання протиправними дій (бездіяльності) ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька щодо надання висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість; зобов’язання Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька прийняти висновок та перерахувати кошти з бюджетного рахунку на рахунок позивача, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Донецької області від 22.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними порушення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька строків надання висновку відділенню Державного казначейства в Куйбишевському районі м.Донецька із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок ТОВ «Донсплав» по декларації за грудень 2005 року. Зобов’язано ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька надати до Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок ТОВ «Донсплав» по декларації за грудень 2005 року у розмірі 24252,00грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету на користь ТОВ «Донсплав» судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 3,40 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що податковий орган не надав у строки, передбачені п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації за грудень 2005 р.
ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та відмовити у цій частині у позові. Вважає, що судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями). На його думку, податок на додану вартість, заявлений позивачем у податковій декларації за грудень 2005 р., не може бути відшкодований, оскільки на сьогоднішній день не підтверджено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Вирол-тех». Вважає, що позовна вимога щодо зобов’язання податкову інспекцію надати висновок про відшкодування коштів з бюджету є необґрунтованою, оскільки для виконання рішення суду, яке обов’язкове для виконання на всій території України, про відшкодування податку на додану вартість не потрібен висновок.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем до податкового органу було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року, згідно із якою від’ємне значення з податку на додану вартість становить 31212 грн., та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.
Податкова інспекції здійснила документальну перевірку правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість, за наслідками якої склала акт № 611/23-3/31018374, п. 2.3 якого зафіксувала безпідставне завищення позивачем податку на додану вартість за грудень 2005 року у сумі 24252,00 грн. у порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Після врахування заперечень позивача податковою інспекцією внесені зміни до вказаного акту перевірки, про що надіслано відповідний лист, у якому зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 31212,00 грн. буде підтверджена після отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати податку на додану вартість до бюджету.
Податок на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 6960,00 грн. позивачеві відшкодований, а у розмірі 24252,00 грн. залишився не відшкодованим.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було дотримано вимог п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діє з 01.06.2005 р.) та подано податкову декларацію за грудень 2005 року із заявою про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.
Податкова інспекція, здійснивши документальну невиїзну перевірку заявлених у декларації даних, у п’ятиденний термін після закінчення перевірки, як то передбачено п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, безпідставно не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність виникнення права у платника на відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, а також виникнення обов’язку податкового органу надати висновок до органу державного казначейства, від результатів перевірки дотримання вимог податкового законодавства його контрагентів та сплати податку на додану вартість до бюджету продавцем товару.
Відсутність в органі Державного казначейства відповідного висновку позбавила позивача права отримати суму бюджетного відшкодування.
Позиція судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позову в частині визнання протиправними порушення податковою інспекцією строків надання висновку органу державного казначейства із зазначенням суми бюджетного відшкодування є такою, що ґрунтується на приписах ст. 19 Конституції України, відповідно до яких державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій податкового органу щодо ненадання висновку у встановлений законом строк та зобов’язання надати такий висновок відповідає приписам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою надано право особі, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, оскаржити будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, а суди, у таких справах, зобовязані перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 22.08.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.А. Сергейчук
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко