ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів:
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СТОВ «Байдівка» про стягнення штрафних санкцій, -
встановила:
Луганськеобласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося до суду з позовом до СТОВ «Байдівка» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1669 грн. 84 коп.
В обґрунтування своїх вимог вказували на те, що в порушення вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року на підприємстві у 2003 році замість 3 інвалідів, працювало 2 інваліда. Крім того, в порушення вимог ст. 20 Закону за 2003 рік підприємством не було перераховано 1669,84 грн. штрафних санкцій.
Постановою господарського суду Луганської області від 13 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року, Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовими рішенням, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у даній справі є 2003 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2004 року. А отже, припис ст. 250 Господарського Кодексу України має бути застосовано до спірних правовідносин сторін зі справи. Відповідно до змісту цієї норми адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні», можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Позов подано до суду 13.04.05 р. Тобто, позов про стягнення штрафних санкцій подано відділенням Фонду пізніш як через шість місяців з дня виявлення порушення - 16.14.04 р. (Шість місяців з дня виявлення порушення сплинули 16.10.04) Відповідно до чинного законодавства штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним; підприємство відповідача за даним позовом повинно було сплатити штрафні санкції не пізніше 15.04.04, але самостійно не сплатило; звіт відповідача форми № 10-ПІ за 2003 рік надійшов позивачеві 02.02.04; датою виявлення порушення слід вважати 16.04.04.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 211, 220-1Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідіввідхилити, а постанову господарського суду Луганської області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: