Справа № 2"а" -6 2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року Катеринопільський районний суд Черкаської області'
в складі: головуючого - судді Кухаренко О.В.
при секретарі Фурман Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Катеринопіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населения Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю в наслідок аварії на ЧАЕС -
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровления, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС за 2005-2006 роки у ввідповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП. На підставу своїх вимог посилається на те, що він приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС з 08 по 13 червня 1986 року і має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідно до ст. 48 З.У. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії належить щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат. Разом з тим такі виплати з 1991 по 2004 рік йому взагалі не проводились і позов по цим виплатам знаходиться на судовому розгляді, а за 2005-2006 рік дані виплати проводились відповідачем, але не в повному обсязі, а саме в 2005-2006 році йому було виплачено по 100 гривень. Тому посилаючись на те, що відповідно до ч.7. ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а мінімальна заробітна плата станом на 01.04.2007 року становить 420 гривень то провівши відповідні розрахунки, а саме 420x5+420x5=4200 гривень та віднявши 200 гривень виплачених йому коштів сума недоплачених коштів на його думку складає 4000 гривень, які відповідач добровільно виплатити відмовляється, що і змусило його звернутися до суду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити та стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на його користь 4000 гривень недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що управління праці та соціального захисту населення діяло в межах законодавства, порушень по питанию нарахування щорічноі допомоги на оздоровлення не було. А в своїй роботі при нарахуванні даних компенсацій вони керуються Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року, де зазначено, що даній категорії ліквідаторів передбачені виплати на оздоровлення в межах 100 гривень щорічно, які були виплачені за 2005-2006 роки позивачеві. Крім того просила суд відмовити в позові, посилаючись на те, що на 2006 рік в Законі „Про бюджет" п.37. ст. 77 призупинена дія ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року .
Заслухавши сторони вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково виходячи з наступного:
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1. стоїть на обліку в управління праці та соціального захисту населення як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що стверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) НОМЕР_1 виданого 29 грудня 1993 року. Згідно довідки (а.с. 8) вбачається, що позивачеві виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2006 роки по 100 гривень і даний факт визнає позивач. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2005 року становить 332 гривні. Відповідно ст. 82. Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2006 року, тобто на момент виплати становить 400 гривень. Вказані Закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні цього спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» а не постанови Кабінету Міністрів України № 562. Щодо стягнення на користь позивача допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, яку він просить стягнути виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка складає 420 гривень на момент звернення його до суду так як на його думку це і є моментом виплати, то суд вважає, що в даному випадку моментом виплати щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є кінець відповідного року і такі виплати були ним отриманні, але не в повному розмірі. А тому враховуючи вищенаведене на користь позивача за 2005 рік до стягнення підлягає 332x5-100=1560 гривень, а за 2006 рік 400x5-100=1900 гривень, а всього підлягає стягненню 3460 гривень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування,
необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої ст. 85 та пункту 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану. Конституційний Суд України вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, та положення статті 60 цього Закону в частині зупинення дії окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених статтею 24 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік».
Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»; Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 159, 163 КАС України суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю в наслідок аварії на ЧАЕС за 2005-2006 роки -задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 3460 (три тисячі чотириста шістдесят) гривень недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її проголошення а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5с. 186 КАС України.