Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3331/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Гончара О.С.,
Бабак А.М.,
при секретарі Семенчук О.В.,
за участю прокурора Дєєва А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2011 року
у справі за позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», третя особа –Управління Пенсійного фонду України в Заводському районні м. Запоріжжя про визнання дій незаконними, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2011 року Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», третя особа –Управління Пенсійного фонду України в Заводському районні м. Запоріжжя про визнання дій незаконними
В позові зазначав, що перевіркою, проведеною прокуратурою Заводського району м. Запоріжжя встановлено, що ОСОБА_3 працювала на ЗДП «Кремнійполімер»на посаді апаратника 5 розряду у 1990 - 1995 роках. У цей час ОСОБА_3 отримувала заробіток, менший ніж інші працівники підприємства, які працювали на аналогічній посаді. Вказані незаконні дії підприємства є порушенням права позивачки на отримання повного розміру зарплати та пенсійних виплат. З 01.05.1991 року положенням «Про безтарифну систему оплати праці працівників Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»колективного договору закріплена безтарифна система оплати праці. Але, в порушення ч. 2 ст. 97 та ч. 1 ст.96 Кодексу законів про працю України, колективний договір та Положення не містить схем посадових окладів. Безтарифна система праці суперечить Законодавству України про працю. Про вказані порушення ОСОБА_3 стало відомо лише у 2009 році, після чого вона звернулась із відповідною скаргою до прокуратури Заводського району. Прокурор просив суд, визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити строк позовної давності на оскарження незаконних дій відповідача, визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати відповідача провести перерахунок заробітку ОСОБА_3 за 1990-1995 роки.
Заочним рішенням Заводськогого районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасника апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 –215 ЦПК України належно оцінив докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки всупереч ст. ст. 10, 61 ЦПК України позивачем не надано доказів тієї обставини, що ОСОБА_3 в період роботи у відповідача в 1991- 1995 роки отримувала заробітну плату у заниженому розмірі.
Суд вірно визначив, що посилання позивача на порушення відповідачем ст. 96 КЗпП України щодо відсутності у вказаний період тарифної системи оплати праці не відповідає закону, оскільки дана норма матеріального права вказана позивачем в редакції, яка набрала чинності за Законом №357\96-ВР від 10.09.1996р. До спірних правовідносин необхідно застосовувати норму матеріального права, яка діяла на період, в який позивач вважає права робітника порушеними. А саме, у 1991-1995роки ст.96 КЗпП України діяла в редакції, яка передбачала, що форми, системи і розміри оплати працівників встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі.
Висновок рішення суду першої інстанції підтверджується листом Територіальної Державної інспекції праці у Запорізькій області Державного Департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю №1493-1, де сказано, що за результатами перевірки відповідності розміру оплати праці за період 1991-1995 років діючому на той час законодавству з’ясовано, що розмір оплати праці кожного працівника встановлений з урахуванням кваліфікаційного рівня працівника, умов, якості та результатів праці. Система оплати праці відповідала діючому на той час законодавству (а.с.8).
Доводи апеляційної скарги щодо отримання ОСОБА_3 нижчої заробітної плати, ніж іншими працівниками на аналогічній роботі, є неприйнятними, оскільки факт отримання робітниками заробітної плати в різних розмірах не може доводити вимогу про незаконність нарахування заробітної плати ОСОБА_3 у 1991-1995р. в тих розмірах, які їй нараховувалися.
Довід апеляційної скарги про неврахування інформації про перевірку Державною інспекцією праці у Запорізькій області є безпідставним, оскільки вище наведено, що відомості про перевірку (а.с.8) були взяті до уваги судом при вирішенні справи. Саме цією перевіркою встановлено відсутність порушень у виплаті заробітної плати ОСОБА_3 в зазначений період.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 –315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: