Судове рішення #15954421

Дата документу             Справа №

           Апеляційний суд Запорізької області

 

Справа № 22-3143/ 11 р.                                         Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

          

          У Х В А Л А

          

          ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

             

         09  червня 2011 року                                                              м. Запоріжжя

         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

         головуючого      Спас О.В.,

         суддів:                Гончара О.С.,

                                     Бабак А.М.,

         при секретарі     Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

В позові зазначала, що  вона є членом ОСББ «Лазурний»,  власником квартири АДРЕСА_1. З вини відповідачів, які мають у власності  поверхом вище  квартиру №95 13.11.2009р. з 2-00 години ночі до 8-00 години ранку 14.11.2009 року відбулося залиття її квартири по стіні санвузла і ванної кімнати. Залиття квартири сталося через порушення відповідачами каналізації. Подружжя ОСОБА_5 спочатку обіцяло виплатити їй компенсацію, але згодом відмовилися. Позивачка зазначає, що факт залиття квартири підтверджено актом, складеним  сусідами та головою ОСББ. В акті зафіксовано, що залиття квартири сталося з вини жильців квартири №95. За її підрахунками на ремонт санвузла та ванної кімнати нею було витрачено 679,90 грн., які вона просить стягнути з відповідачів. Окрім цього неправомірними діями відповідача їй була завдана моральна шкода у зв'язку з перенесеним стресовим станом, фізичними та психологічними стражданнями, яку вона оцінює в 500 грн. Просила суд стягнути з відповідачів на її користь завдану їй матеріальну шкоду у сумі 679 грн. 90 коп., моральну шкоду у сумі 500 грн., та судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від  04 квітня 2011 року у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_3. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасника апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду  апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог  ст. ст. 212 –215 ЦПК України   належно оцінив докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зокрема, суд першої інстанції вірно визначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за тієї обставини, що в спричиненні матеріальної шкоди позивачці вина відповідачів доказами не підтверджується.

Наявність вини в діях заподіювача шкоди є обов’язковою складовою для вирішення питання про покладення на особу цивільної правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, що передбачено ст. 1166 ЦК України.

Суд належним чином оцінив показання свідка  ОСОБА_7, який був головою ОСББ на час виникнення спору та який під присягою показав, що акт (а.с.4), який є єдиним доказом вини відповідачів, був складений без його  участі, без відвідування квартир позивачки та  відповідачів, причини залиття не досліджувалися, звернулася до нього позивачка через 8 днів після тієї дати, яку вказувала, яку дату залиття.

Суд дав оцінку і тій обставині, що належним чином не досліджувалася квартира позивачки, пошкодження в квартирі не зафіксовані, їх обсяг не визначений.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що розмір спричиненої матеріальної шкоди визначений позивачкою самостійно, на власний розсуд, без участі будь-яких фахівців.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних, припустимих та переконливих доказів тих обставин, що їй  винними діями відповідачів було спричинено матеріальну шкоду у заявленому розмірі.

Належним є висновок рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги в даній справі є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди  і не можуть бути задоволені в разі відмови в задоволенні вимог про відшкодування останньої.

Довід апеляційної скарги щодо незгоди позивачки з показаннями свідка ОСОБА_7 не можуть спростувати висновки рішення суду, оскільки його показання узгоджуються з іншими встановленими судом обставинами.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є голослівними, оскільки з рішення суду видно, що, у тому числі,  на показаннях цих свідків суд встановив відсутність підстав для задоволення позову.

Довід апеляційної скарги про неприйняття судом в якості доказів фотографій ванної кімнати, туалету з слідами залиття не може бути взятий до уваги, в зв’язку з тим, що надані позивачкою фотографії (а.с. 9-13) не є доказами в розумінні ст.57 ЦПК України, оскільки на їх підставі неможливо встановити місце, де їх зроблено, об’єкт фотозйомки, час зйомки, час події залиття.

Довід апеляційної скарги, що вину відповідачів підтверджує факт виконання ними ремонту унітазу та заміни стояка 28.11.2009р. є неприйнятним, оскільки такі  ремонті роботи не підтверджують    зв’язку залиття квартири 13.11.2009р. з вказаними  роботами в квартирі відповідачів 28.11.2009р.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст.  307, 308, 313 –315,  317  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

          

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2011 року по цій справі  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте  може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів з дня проголошення.


Головуючий:

Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація