Справа №2-182 2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

08 травня 2007 року

Катеринопільський районний суд Черкаської області

в складі головуючого                                     Шарко О.П.

при секретарі                                                 Гавриш Т.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Катеринопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втатившим право користування жилим приміщенням,  суд-

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулася до суду мотивуючи свій позов тим,  що вона являється власником будинковолодіння,  що розташоване за адресою АДРЕСА_1ідно договору дарування від 29.02.1992 року,  посвідченого Катеринопільською державною нотаріальною конторою.

З 1970 року мати позивачки ОСОБА_3 спільно проживала з ОСОБА_2 у будинковолодінні,  що знаходиться за адресою АДРЕСА_1,  яке належить позивачці на праві приватної власності.

Відповідач-ОСОБА_2,  скориставшись відсутністю позивачки та без відома ОСОБА_3,  приписався у вказаному будинковолодінні,  а з 15.04.2006 року ОСОБА_2 припинив спільне проживання з матір'ю позивачки,  та виїхав з будинку. На даний час в будинку прописані ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

У вказаному будинковолодінні ОСОБА_2. ,  не проживає більше 6 місяців,  будинком не користується. У відповідача є інше місце проживання,  що знаходиться за адресою с.  Бродецьке Катеринопільського району Черкаської області. Проте виписуватися з будинку позивачки не хоче,  незважаючи на те,  що його неодноразово просили про це,  даний факт змусив позивачку звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просить суд визнати ОСОБА_2  втатившим право користування жилим приміщенням так як прописка ОСОБА_2,  в будинку порушує її право ,  як власника,  тобто продати дане будинковолодіння, без його згоди вона не може. Відповідно до  ст. 48 Закону України «Про власність» вона має право вимагати усунення будь-яких порушень її права,  хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння,  і відшкодування завданих цим збитків.

Представник відповідача та адвокат на її стороні позов не визнали та просять суд відмовити в задоволені позовних вимог мотивуючи тим що ОСОБА_2  Позивачка вигнала з будинку так як він не має змоги самостійно проживати та доглядати себе тому його ОСОБА_4 Забрала до свого будинку проживати. Тому виписати ОСОБА_2  З будинку не можливо так як більше ніде йому проживати .

Заслухавши пояснення сторін та відповідно представлених документів суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з слідуючого. Зі змісту положень Житлового кодексу вбачається,  що в разі припинення сімейних відносин із власником будинку колишні члени його сім'ї не втрачають права користування займаним ними жилим приміщення. Якщо власник будинку не згоден,  щоб колишні члени сім'ї користувалися жилим приміщенням безплатно,  останні зобов'язані платити за нього і за комунальні послуги нарівні з наймачами. Проте це не означає,  що з часу припинення сімейних стосунків із власником будинку ці особи стають наймачами займаних ними жилих приміщень.

Та обставина,  що особа є власником жилого приміщення,  а отже,  має охоронюване законом право володіння,  користуватися і розпоряджатися належним йому майном,  сама по собі може бути підставою для виселення інших осіб,  які там правомірно проживають.

Не є підставою для виселення членів сім'ї власника будинку,  в тому числі й колишніх,  і факт

переходу права власності на будинок до іншої особи,  оскільки їхнє право користування жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством,  за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у користуванні ним інакше як із підстав і в порядку,  передбачених законом (ч.3  ст.  9 ЖК України).

Керуючись  ст.  ст. 209,  213 -215 ЦПК України,    суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втративши право користування жилим приміщенням -відмовити.

На рішення може бути подана заява до Катеринопільського районного суду про подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.