Справа № 2-а-687 2007 року

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

18 травня  2007 року                                Томашпільський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого       Ставнійчука B.C.

при секретарі                    Ярош Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1    до управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації про стягнення  невиплаченої разової щорічної допомоги інваліду

війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації про отримання невиплаченої разової щорічної допомоги ветеранам війни , вказуючи на те, що він являється інвалідом війни II групи , а 6 травня 2005 року інвалідом І групи і згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової допомоги у розмірі за 2004 рік - восьми мінімальних пенсій за віком , 2005-2006 роки -десяти мінімальних пенсій за віком.

У 2004 році відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" йому виплатили 160 грн., у 2005 році відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік " йому виплачено 400 грн., у 2006 році відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2006  рік"   йому виплачено 400 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги змінив, просить стягнути з управління праці та соціального захисту населення на користь нього 6689, 60 грн. невиплачену грошову допомогу.

В судовому засіданні представник управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_2 позов не визнає , просить відмовити у задоволенні позову за заявою ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення про стягнення виплати щорічної разової допомоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач являється інвалідом війни І групи з 6 травня 2005 року до цього був інвалідом II групи , про що свідчить посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 видане Томашпільським відділом соціального захисту населення 20 липня 1992 року на ім"я ОСОБА_1.

З довідки виданої управлінням праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації вбачається , що щорічна разова грошова допомога інваліду війни виплачувалась у таких розмірах: у 2004 році, як інваліду війни 2 групи - 160 грн., 2005 році, як інваліду  війни  І групи - 400 грн., 2006 році, як   інваліду війни  І групи - 400 грн.

За змістом ст.13 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога   у розмірі  восьми  мінімальних   пенсій за    віком.

За змістом ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.03 року (з наступними змінами і доповненнями ) у 2004 році розмір мінімальної пенсії за віком становив 92 грн. 45 коп. у 2005 році -332 грн., 2006 році - 359грн.

Таким чином позивачу у 2004 році підлягало до виплати 739 грн. 60 коп. (92 грн. 45 коп. х 8), у 2005 році - 3320 грн. (332 грн. х 10), у 2006 році - 3590 грн. (359 грн. х 10), однак вказані суми

позивачу не були виплачені у повному розмірі, тому недоплата склала у 2004 році 579 грн. 60 коп., у 2005 році - 2920 грн., у 2006 році-3190 грн., а всього : 6689 грн. 60 коп., з наступних підстав.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню у примусовому порядку на користь позивача недоплачена частина разової щорічної грошової допомоги в розмірі 6689, 60 грн.

Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44,47,78,80 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 2, 3, ,4 статті 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» (справа про зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають КонституціїУкраїни (є неконституційними), положення статті 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється в таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 грн., інвалідам війни 2 групи - 160 грн., інвалідам війни 3 групи - 130 грн., учасникам бойових дій - 120 грн., особам які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 грн., членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визначених за життя інвалідами, - 65 грн.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішеннями Конституційного Суду України визнаються неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Незважаючи на те, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу за 2004 рік відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» відбулася в травні 2004 року, тобто до винесення вищевказаного рішення Конституційного Суду України , суд, вважає, що недоплачена частина одноразової грошової допомоги підлягає стягненню на користь позивача у примусовому порядку, в зв'язку з визнанням неконституційними положень закону, згідно яких її виплатили.

Аналогічним чином повинно вирішуватись і питання щодо виплати одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2005 та 2006 роки, оскільки її виплата проводилась вже після винесення рішення Конституційного Суду України.

Заперечення представника відповідача про відсутність законних підстав та бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача суд до уваги взяти не може, оскільки наведенні вище мотиви, переконливо свідчать про наявність в нього достатніх законних підстав для обґрунтування своїх вимог, доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати одноразової грошової допомоги інвалідам  війни І групи .

Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору, тому згідно до ст. 94 КАС України слід компенсувати дані витрати за рахунок державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. ст. 70, 71, 94, 158, 161-164, 186 КАС .України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з заявою до суду , як пропущений     з поважних причин .Позов задовольнити .

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004-2006 роки в сумі 6689, 60 гривень (шість тисяч шістсот вісімдесят  дев"ять   грн . 60 коп).

Судові витрати по справі  віднести за рахунок держави.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення , а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви , до Київського апеляційного адміністративного суду        через Томашпільський районний суд.