Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07.06.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – судді Фазикош Г.В.,
суддів – Дроботі В.В., Мацунича М.В.,
при секретарі – Добра М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Моторного ( транспортного) страхового бюро України на рішення Свалявського районного суду від 31 березня 2011 року по справі за позовною заявою Моторного ( транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,-
в с т а н о в и л а :
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути із відповідача на користь позивача 24424 грн. 56 коп. в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, та судові витрати.
Позовні вимоги було мотивовано тим, що вказану суму позивач виплатив потерпілому ОСОБА_3 як власнику транспортного засобу марки «ДЕЙВО» д.р.н. НОМЕР_1, який було пошкоджено в результаті ДТП, що сталася 30 вересня 2007 року біля 13 год.30 хв. в м. Фастів на перехресті Окружна-В.Снітинська. Винуватцем в скоєнні цього ДТП було визнано відповідача ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Опель Омега» д.р.н. НОМЕР_2 та не надав переваги в русі автомобіля, що рухався по головній дорозі. Вина відповідача встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та відповідною постановою.суду. На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підставі заяви потерпілого ОСОБА_3 Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало йому шкоду за рахунок коштів фонду захисту відповідно до вимог п.41 ст.41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транпортних засобів» та на підставі п.38.2.1 ст.38 цього ж закону та ст.1191 ЦК України має право зворотньої вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Рішення Свалявського районного суду від 31 березня 2011 року у задоволенні цього позову було відмовлено, оскільки, на думку місцевого суду, нарахування розміру збитків проведено з порушенням прав відповідача по справі ( а.с. 31).
З рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стверджує, що місцевий суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з вимогами матеріального та процесуального права. При цьому, суд позбавив Моторне (транспортне) страхове бюро України права зворотньої вимоги ( регресу) до винної особи, не зазначивши жодної правової підстави для цього.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник апелянта скаргу підтримала та просила задовольнити із наведених у ній підстав.
Відповідач та його представник у судове засідання в апеляційній інстанції не з’являлися двічі. Відповідач направляв суду телеграми, в яких зазначав, що у судове засідання 17 травня 2011 року його представник не може з’явитися, оскільки перебуває у м.Київ ( а.с.47), а в судове засідання 07 червня 2011 року не може з’явитися сам відповідач, оскільки він перебуває у м.Київ. Доказів на підтвердження цих обставин суду надано не було. Представник відповідача в судове засідання 07 червня 2011 року також не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Справу було розгялнуто без участі відповідача та його представника відповідно до п.2 ст.305 ЦПК України.
Вислухавши пояснення присутнього представника апелянта, дослідивши матеріали даної справи та матеріали адміністративної справи № 3-3661/2007, колегія перевірила законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з’ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих суду самими учасниками процесу.
В даній справі судом було встановлено, що 30 вересня 2007 року біля 13 год.30 хв. в м. Фастів на перехресті Окружна-В.Снітинська сталося ДТП, в результаті якого було пошкоджено транспортний засіб марки «ДЕЙВО» д.р.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3
Винуватцем в скоєнні цього ДТП було визнано відповідача ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Опель Омега» д.р.н. НОМЕР_2 та не надав переваги в русі автомобіля, що рухався по головній дорозі. Вина відповідача встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та постановою Свалявського районного суду від 15 листопада 2007 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.
На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ОСОБА_3 07 грудня 2007 року звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України для оплати страхової суми за спричинені збитки ( а.с. 25).
Сума збитків була нарахована відповідно до звіту №1119 від 05 листопада 2007 року оцінювачем ОСОБА_4 ТОВ Українського експертного центру « Екперт-Сервіс Авто» та склала 24424 грн.56 коп. в т.ч. 23724 грн. 56 коп. – шкода заподіяна в результаті пошкодження транспортного засобу та 700 грн. – витрати на транпортування транспортного засобу ( а.с. 6, 10, 27).
Моторне ( транспортне) страхове бюро України розглянуло заяву ОСОБА_3 та 07 лютого 2008 року відповідно до наказу №156 здійснило виплату потерпілому страхового відшкодування у повному розмірі 24424 грн.56 коп. ( а.с. 6-7).
10 грудня 2007 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до ОСОБА_2 з пропозицією відшкодувати шкоду потерпілому у добровільному порядку. 21 лютого 2008 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до ОСОБА_2 з пропозицією компенсувати бюро понесені витрати у регресному порядку ( а.с. 8). ОСОБА_2 кошти потерпілому чи бюро не сплатив.
Ці обставини матеріалами справи підтвержено та сторони їх не оспорювали.
В даному випадку суд першої інстанції мав всі підстави для задоволення заявлених позивачем вимог відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транпортних засобів» та ст.1191 ЦК України.
Висновки місцевого суду про наявність порушення прав відповідача по справі при визначенні розміру збитків потерпілого, які підлягали відшкодуванню, матеріалами справи не підтверджено. Крім того, колегія констатує, що такий висновок сам по собі не є підставою для відмови у регресному відшкодуванні, оскільки не спростовує результати екпертного звіту №1119 від 05 листопада 2007 року, покладеного в основу визначення розміру відповідних збитків.
Таким чином, колегія вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою, рішення місцевого суду слід скасувати, ухваливши у справі нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.10, 11, 303, п.3-4 ст.309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача Моторного ( транспортного) страхового бюро України – задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 31 березня 2011 року по справі за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, - скасувати, ухваливши у справі нове рішення.
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного транспортного страхового бюро України в порядку регресу кошти в сумі 24424 грн. 56 коп. та понесені судові витрати, а саме 224 грн. 24 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-тенхнічні послуги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча Судді: