Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-3838/11 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В.
Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Петешенкової М.Ю.,
суддів: - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.,
при секретарі: - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
ОСОБА_5 та
ОСОБА_6, яка приєдналася до апеляційної скарги
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року по справі за позовною заявою ОСОБА_5, третя особа Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору дарування та заповіту, визнання права власності на спадкове майно по закону, за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, визнання права на спадщину,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпня 2001 року ОСОБА_5 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним заповіту, договору дарування та визнання права власності.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_11, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді 63/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Будучі спадкоємцем першої черги за законом, він звернувся до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де він дізнався про складений заповіт на ім”я ОСОБА_7
Також йому стало відомо, що 63/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 23 січня 2001 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, належить ОСОБА_7
Позивач вважає, що договір дарування на користь відповідачки є недійсним, оскільки з 26 квітня 1990 року його батько ОСОБА_11 знаходився на диспансерному обліку в міському МПД з діагнозом дисемінований туберкульоз легень, фаза інфільтрації і розпаду, МБТ, 16 група, легенева недостатність II ступеню, хронічний алкоголізм. На протязі останніх місяців життя знаходився в постійному наркотичному сп'янінні і не мав можливості адекватно реагувати на ситуацію та відповідати за свої дії.
У серпні 2001 року ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_1 також недійсним, визнати за неповнолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на обов'язкову частину у спадкуванні 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала на те, що померлий ОСОБА_11 є батьком неповнолітньої ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_11, залишилася спадщина у вигляді 63/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1.
Вважає, що договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 є недійсним, так як ОСОБА_11 тяжко хворів і знаходився на диспансерному обліку у МПД з діагнозом «туберкульоз легень», фаза розпаду. Таке захворювання обумовлюється вживанням сильнодіючих наркотичних засобів для зменшення болю, у зв'язку з чим ОСОБА_11 не міг відповідати за свої дії, також неповнолітня донька ОСОБА_11 - ОСОБА_6, має право на обов'язкову долю на 2/3 частини від долі, яка має належати спадкоємцю за законом.
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська позовні вимоги об”єднав в одне провадження.
Позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 проти позову заперечувала.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_6 відмовлено / т. 2, а.с. 153-155 /.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також про ухвалення нового рішення про задоволення позовів / а.с.159-165 /.
28 лютого 2011 року ОСОБА_6 приєдналася до апеляційної скарги, поданої ОСОБА_12
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_11 - батько позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 / т. 1, а.с. 5 /.
20 січня 2001 року ОСОБА_11 склав заповіт на все своє майно на користь ОСОБА_7 /т.1 а.с. 27, т. 2 а.с. 116/, а 23 січня 2001 року ОСОБА_11 подарував ОСОБА_7 спірних 63/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 /т. 2, а.с 117/.
Відповідно до довідки МПД № 432 від 30 липня 2001 року, з 26 квітня 1990 року ОСОБА_11 знаходився на диспансерному обліку в міському ПТД з діагнозом дисемінований туберкульоз легень, фаза інфільтрації і розпаду, МБТ(+), 1б група, легенева недостатність II ступеню, хронічний алкоголізм / т. 1, а.с. 7 /.
Згідно акту № 3 від 04 грудня 2006 року амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, померлий ОСОБА_11 в періоди з 20 січня 2001 року по 23 січня 2001 року хронічним стійким психічним розладом не страждав. Знаходив психічний та поведінковий розлад внаслідок вживання алкоголю, за своїм психічним станом, на вказаний період ОСОБА_11 міг відповідати за свої дії та керувати ними /т.2, а.с.17-20/.
Відповідно до акту комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи № 06/08 від 28 листопада 2008 року, на момент складання заповіту, посвідченого 20 січня 2001 року та договору дарування, укладеного 23 січня 2001 року ОСОБА_11 виявляв ознаки психічних розладів, характерних для синдрому залежності від алкоголю (стан ремісії) (F10.2), ступінь виразності яких не сягав рівня, що позбавляв би його здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними у цей час. В момент складання заповіту 20 січня 2001 року та договору дарування 23 січня 2001 року у ОСОБА_11 були відсутні інші психічні розлади, пов'язані з процесами старіння, соматичною патологією або з іншими чинниками, які б позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. ОСОБА_11 з урахуванням конкретних умов складання заповіту 20 січня 2001 року та договору дарування 23 січня 2001 року, а також його психофізичного і емоційного стану до моменту прийняття рішення про дану правову дію міг правильно сприймати істотні для справи обставини. ОСОБА_11 міг правильно усвідомлювати внутрішній зміст вчинюваних ним дій 20 січня 2001 року та 23 січня 2001 року і повною мірою прогнозувати їх наслідки. Будь-який хворобливий стан або інші не хворобливі чинники формування особливостей пізнавальної діяльності або індивідуально-особистісних властивостей (наприклад, підвищеної навіюваності), що мали б істотний вплив на правильність сприйняття ОСОБА_11 обставин складання заповіту 20 січня 2001 року та договору дарування 23 січня 2001 року і на здатність вірно і самостійно приймати рішення і діяти відповідно до них у цей час в нього не спостерігались /т. 2 а.с. 87-97/.
Як вбачається з висновку № 2350-09 почеркознавчої експертизи від 21 грудня 2009 року, підпис та рукописний запис „ОСОБА_5”, які розміщені в графі „Підпис” в заповіті посвідченого 20 січня 2001 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною контрою по реєстру № 5-164, виконанні ОСОБА_11. Підпис та рукописний запис „ОСОБА_11” в графі „Даритель” в договорі дарування 63/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, укладеного 23 січня 2001 року та посвідченого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною контрою по реєстру № 5-184, виконанні ОСОБА_11 / т. 2, а.с. 126-135/.
За таких обставин доводи позивачів, що угоди укладені ОСОБА_11 є недійсними, і не відповідають закону ст.ст. 48, 243 ЦК України (в редакції 1963 року) зібраними по справі доказами, не знайшли свого підтвердження.
Тому, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_6
Доводи позивача щодо неможливості використання судом в якості доказу висновку почеркознавчої експертизи, спростовуються поясненнями самого експерта ОСОБА_14, допитаного в судому засіданні, який підтвердив проведені ним дослідження, зроблені у результаті них висновок та пояснив, що йому достатньо було матеріалів для дослідження.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача про порушення прав неповнолітньої доньки ОСОБА_6 на момент укладення договору дарування та заповіту згідно ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року), не можуть бути прийняти до уваги, оскільки на час укладення угоди дарування домоволодіння, неповнолітня права власності не нього не мала, а після смерті ОСОБА_11 спадщина на спірну частину домоволодіння не відкривалася.
За таких обставин, приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_5 та приєднаної до апеляційної скарги ОСОБА_6 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не свідчать про незаконність та необгрунтованість рішення суду.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка приєдналася до апеляційної скарги –відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий :
Судді :