Судове рішення #15950469

Дата документу     Справа № 22-а-850/11


Апеляційний суд Запорізької області

 

Справа № 22а-850/11                                                                    Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко А.Г.           

                                                                                                                  Суддя-доповідач: Бондар М.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       

               09 червня 2011 року                                                                            м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого:          Бондаря М.С.

                            Суддів:                    Крилової О.В.

Кухаря С.В.                                  

                           При секретарі:             Волчановій І.М.

          розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою

          Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2010 року

          у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління  Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни, -


В С Т А Н О В И Л А:

          У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління  Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни.

          В обґрунтування позовних вимог зазначав, що має статус дитини війни, а тому, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004 року має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 року, зобов’язати відповідача нарахувати на мою користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. та недоплачену щомісячну допомогу за 2008 рік в сумі 1158 грн. 60 коп. Всього 3891 грн. 90 коп. та продовжувати виплату в подальшому відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

В іншій частині позовних вимог -  відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя, посилаючись на  незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову в якій у задоволені позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 має статус дитини війни, що підтверджено ксерокопією паспорта та пенсійним посвідченням (а.с. 5-6).

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

            Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.

Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема посилання апелянта на те, що суд незаконно поновив строк позовної даності є безпідставними, оскільки за рішенням суду у поновленні строку позовної давності відмовлено, та позов задоволено частково.     

          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2010 року  у цій справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

                  Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація