Дата документу             Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2483/2011 р.              Головуючий у 1-й інстанції: Картофлицький Г.В.

                                                                                     Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 червня 2011 р.                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Осоцького І.І.,

суддів:                 Давискиби Н.Ф.,

                            Мануйлова Ю.С.

при секретарі      Бурими В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»на рішення Приморського районного суду Запорізької області у справі за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитом, -    ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2010 року  ВАТ «Державний банк України»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

В позові зазначали, що 17 травня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3  було укладено кредитний договір №331. На виконання даного договору ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 21400,00 доларів США строком на 120 місяців до 16 травня 2017 року під 14% річних, які повинні сплачуватися щомісячно. Виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечувалось договором іпотеки від 18 травня 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4. предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу. ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов’язання по кредитному договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає: залишок за кредитом в розмірі –18093 долара США 78 центів, що еквівалентно 143150 грн. 75 коп.; прострочений кредит у розмірі 4811 доларів США 99 центів, що еквівалентно 38070 грн.54 коп.; сума прострочених відсотків у розмірі 2617 доларів США 18 центів, що еквівалентно 20706 грн. 08 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків у розмірі 342 долара США 34 центів, що еквівалентно 2708  грн. 46 коп.  Всього заборгованість складає 25865 доларів США 29 центів, що еквівалентно 204635 грн. 83 коп. В ході судового розгляду, уточнивши свої позовні вимоги, просили суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь заборгованість в розмірі 25865 доларів США 29 центів, що еквівалентно 204635 грн. 83 коп. за рахунок заставного майна а саме,  трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та судові витрати, які складаються з судового розміру у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали  суду першої інстанції  в межах доводів  апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргі і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач на порушення ч.1 ст. 35 Закону № 898-1У від 05 червня 2003 року та п.6.1 договору іпотеки не направив відповідачу, у передбачений законом тридцятиденний строк письмову вимогу про усунення порушень з виплати кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, умов Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов’язання або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог цього Закону.

Тобто, недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як видно із матеріалів справи, письмову вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, передбачену ст. 35 Закону № 898-1У, відповідач отримав 22.04.2010 року, що підтверджено поштовим відправленням, тоді як з позовом до суду Банк звернувся вже –29.04.2010 року, тобто через сім днів.

Врахувавши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, пред’явлений банком є передчасним, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови у позові. Проте, Банк не позбавлений можливості захистити своє право у визначений ним спосіб після виконання зазначених вимог закону і договорів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»відхилити.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області  від 22 грудня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів з дня проголошення.   

Головуючий:

Судді: