Дата документу Справа № 22-а-588/11
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-588/ 2011 рік Головуючий у 1 інстанції Васильцов О. В.
Доповідач: Онищенко Е.А..
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 31” травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів Подліянової Г.С.
Маловічко С.В.
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни".
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року позивач звернулась до суду зі вказаним вище позовом, в якому зазначила що вона визнана у встановленому законом порядку дитиною війни. Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" йому з 01.01.2006 року повинна щомісячно виплачуватись державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії-" від 05.10.2000 року встановлено, що мінімальній розмір пенсії за віком не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, вона, як дитина війни, повинна була отримувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком і за 2006-2007 роки що складає 2733 гривні 30 коп.. Але вона не отримала ці кошти, оскільки ст.77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" та п.12 ст.71 Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік" була зупинена дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в частині виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач просить суд відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 01.01.2010 року; визнати протиправним рішення відповідача про відмову в призначені йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.01.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 3,40 грн..
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області щодо відмови у призначені ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 02 лютого 2009 року по 02 лютого 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1У від 18 листопада 2004 року з урахуванням виплачених сум за цей період.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, УПФУ у м. Мелітополі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у м. Мелітополі Запорізької області відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу "дитина війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус "дитини війни", позивачу з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту").
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в період з 01.01.09 по 24.09.10 повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Передбачене ч.3 ст.28 цього Закону застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", передбачений ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Оскільки визначення Законами України "Про державний бюджет України"на кожний бюджетний рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, не впливає на загальний період нарахування та виплати відповідачем підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, колегія суддів вважає правильним та таким, що не суперечить вимогам ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок в резолютивній частині оскаржуваної постанови про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення до пенсії за період з 02.02.09 по 02.02.10 без визначення по кожному бюджетному року.
Відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що вказаний Закон не обмежує встановлене право осіб, що мають статус дитини війни, на отримання підвищення до пенсії наявністю фінансування, держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області відхилити.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду .
Головуючий:
Судді: