ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2006 р. | 11:00 | Справа № 1/12-05-НР |
м. Миколаїв
За позовом: Центральної МДПІ у м. Миколаєві, м. Миколаїв До відповідачів:
1) НВК «Наско», м. Миколаїв
2) ПП «Ваха», м. Миколаїв
Про визнання угод недійсними
Суддя Смородінова О.Г.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Побережнюк Є.В., за довіреністю; Від 1 відповідача: Цвеліков С.В., за довіреністю; Від 2 відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом визнати недійсним договори № 2 від 29.04.2003р. та № 25 від 16.05.2003р. та стягнути з першого відповідача в доход держави 698020 гривень, з другого відповідача на користь першого 698020 гривень.
14.08.2006р. позивач звернувся із заявою про уточнення матеріально-правових підстав позову, в якій просить визнати спірні угоди недійсними на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, та застосувати наслідки недійсності договору згідно ст. 208 Господарського кодексу України.
Перший відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що при укладанні та виконанні спірних угод, між ним та другим відповідачем не було порушено ст. 207 Господарського кодексу України тому, що під час виникнення та припинення господарських відносин, ця норма не діяла, та просить на підставі пунктів 1, 4, 5 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України в задоволені позову відмовити.
Другий відповідач до суду не з'явився, відзиву не надав.
28.09.06р. в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В:
Між першим та другим відповідачами у 2003 році були укладені наступні договори:
№ 2 від 29.04.2003р. —на проведення випробування фрикційних пар; ціна робіт договірна, узгоджується протоколом для кожної випробувальної пари;
№ 25 від 16.05.2003р. на виконання робочого проекту високо економічного пароохолоджувача; вартість робіт - 379340 грн.
За результатом виконання робіт були складені акти приймання-здачі виконаних робіт.
Загальна сума перерахованих коштів першим відповідачем за виконані роботи другому відповідачу складала 885508 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями. Останній платіж був здійснений 29.09.2003р.
Вище зазначені обставини свідчать про те, що господарські правовідносини між першим та другим відповідачем виникли та були припинені у 2003р. Оскільки остання господарська операція - платіж від 29.09.2003р. / платіжне доручення від 29.09.2003р. № 705 / арк. спр. 25.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до рішення від 27.11.2003р. Центрального районного суду м. Миколаєва установчі документи, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні ПП "Ваха" були визнані недійсними. За весь період діяльності з серпня 2002р. другий відповідач перед позивачем не звітував, податки не сплачував. Реєстрація ПП "Ваха" здійснена з порушенням чинного законодавства, а саме - підприємство зареєстровано на підставні особи в супереч інтересам держави і суспільства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особа, яка здійснювала фінансово-господарську діяльність від імені ПП "Ваха" усвідомлювала протиправність своїх дій.
Уточнення позивачем матеріально-правових підстав позову відбулося на виконання вимог ухвали господарського суду згідно тексту постанови Вищого адміністративного суду України. Так, позивач вважає, що укладені між першим та другим відповідачем спірні угоди суперечать ст. 207 Господарського кодексу України.
Відповідно до пунктів 1,4,5 розділу IX «Прикінцеві положення»Господарського кодексу України, цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці
порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Матеріали справи свідчать, що господарські відносини між першим та другим відповідачами виникли, та були припинені, до набрання чинності Господарського кодексу України.
При укладанні та виконанні спірних угод, першим та другим
відповідачами не було порушено вимог ст. 207 Господарського кодексу
України тому, що під час виникнення та припинення господарських
відносин, вищевказана норма не діяла.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Повни текст Постанови складено 29.09.06р.
Суддя | О.Г. Смородінова |