Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5086/11 Головуючий у 1 й інстанції - Головін В.О.
Доповідач - Кочкова Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Кіктенко Л.М., Костюченко Н.Є.,
при секретарі - Куць О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів банківських послуг, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору від 13.09.2007 року № DNQ0AU01312426 та збільшення відсоткової ставки з 1,17% на місяць до 27,48% на рік незаконними. Визнано правовідносини, що пов’язані з одностороннім збільшенням Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»відсоткової ставки з 1,17% на місяць до 27,48% на рік по кредитному договору від 13.09.2007 року № DNQ0AU01312426 такими, що не виникли. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок розрахунків за кредитним договором від 13.09.2007 року № DNQ0AU01312426 на умовах, що існували до 01.11.2008 року. Із відповідача стягнуто судові витрати.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 13.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № DNQ0AU01312426, згідно якого відповідач надав позивачу кредитні кошти у розмірі 32508,30 грн на строк з 13.09.2007 року по 12.09.2012 року включно на купівлю автомобіля ВАЗ 2144, а також у розмірі 10366,50 грн. на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць (14,04% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за ведення додаткового моніторингу. З розрахунку заборгованості за договором № DNQ0AU01312426 від 13.09.2007 року станом на 05.03.2010 року вбачається, що з дня укладення договору відсоткова ставка за користування кредитом становила 14,04% на рік, з 01.11.2008 року - 17,04% на рік, з 01.02.2009 року - 27,48% на рік.
Відповідно до п.2.3.1. кредитного договору № DNQ0AU01312426 від 13.09.2007 року, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користуванням кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% в порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), при цьому Банк надсилає Позичальникові повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що Банк належним чином не повідомив ОСОБА_2. про збільшення відсоткової ставки з 14,04% на рік до 17,04% на рік, яке відбулось в односторонньому порядку 01.11.2008 року, а Законом України №661-VІ від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності з дня його опублікування, а саме 09.01.2009 року, розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку і умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Висновки суду є правильними, оскільки відповідають ст. ст. 525, 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; ст.ст.651, 654 ЦК України про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, ст.. 12 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо належної якості послуг, та п.2.3.1. кредитного договору № DNQ0AU01312426 від 13.09.2007 року.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банк 7 січня 2009 року направив повідомлення ОСОБА_2 про збільшення відсоткової ставки у односторонньому порядку з 1 листопада 2008 року не може свідчити про належне виконання Банком вимог закону і договору про необхідність повідомлення позичальника у 7-денний термін з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. А у період з 1 листопада 2008 року по 6 січня 2009 року таке повідомлення Банком позичальнику не направлялось.
Доводи апеляційної скарги щодо зміни умов договору за домовленістю сторін не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки ОСОБА_2 не давав своєї письмової згоди на збільшення відсоткової ставки.
Посилання апелянта на те, що судом помилково застосована ст. 1056-1 ЦК України, оскільки рішення про підвищення відсоткової ставки було прийнято Банком до 9 січня 2009 року - не можуть бути взяті до уваги, оскільки саме підвищення відбулось з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України №661-VІ від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, суд 1 інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, розглянув справу у межах позовних вимог та наданих суду доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги –не вбачається, тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»ВІДХИЛИТИ.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: