П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Демянчук С.В., Василевича В.С., Шимківа С.С.,
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Корецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Корецького районного суду від 01 липня 2010 року у справі за позовом прокурора Корецького району Рівненської області в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася в суд із позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку в розмірі , визначеному законодавством , та просила стягнути на її користь цю допомогу за період із липня 2007 року по вересень 2009 в сумі 4718,90 грн..
Постановою Корецького районного суду від 01 липня 2010 року поновлено строк для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1.
Позов прокурора Корецького району Рівненської області в інтересах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року було визнано протиправною та зобов’язано відповідача виплатити їй таку допомогу за цей період в розмірі , визначеному ст. 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Не погодившись із постановою суду, відповідач в апеляційній скарзі вказував, що він виплачував зазначену допомогу відповідно до вимог законодавства , а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.
Постанова суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не була оскаржена , а тому не була в цій частині предметом апеляційного перегляду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що 20 січня 2007 року позивачка народила дитину ( а.с.10).
Із липня 2007 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і отримувала відповідну допомогу. ( а.с. 11-12)
Відповідно до ст. 42 та 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованим особам був визначений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”до статей 13,15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з
справа № 22-а-491-11 Головуючий в суді 1 інст. Павловський В.К.
Суддя-доповідач Демянчук С.В.
дітьми” були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”щодо внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по -різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”були внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Зазначені обставини та норми матеріального права не були враховані судом першої інстанції під час вирішення спору в цій справі.
Позивачці, як застрахованій особі, з липня 2007 року виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку в розмірі не нижче 130 грн. щомісяця ( а.с. 7-8).
Враховуючи те, що відповідач у 2008 році виплачував позивачу допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо неправомірності дій відповідача в цей проміжок часу.
Враховуючи те, що постанова місцевого суду була ухвалена з порушенням норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи , колегія суддів прийшла до висновку , що оскаржувана постанова не може залишатися чинною, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198 , п.4 ч.1 ст. 202 , ст. 207 КАС України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корецької районної державної адміністрації Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Корецького районного суду від 01 липня 2010 року скасувати частково.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Корецької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за період із 22 травня по 31 грудняь 2008 року за безпідставністю позовних вимог.
В решті постанова суду першої інстанції залишена без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Головуючий :
Судді: