ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/138

25.09.06 р.

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Ві-Ай-Пі Сістемс Україна”

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Аелс Пак”

про          стягнення 18 873,07 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Ярощук П.А. (дов. б/н від 30.06.2006р.)

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ві-Ай-Пі Сістемс Україна” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аелс Пак” 18 873,07 грн. суми основного боргу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі видаткових накладних № 000001508 від 20 вересня 2004 року, № 000001652 від 8 жовтня 2004 року, № 000001706 від 19 жовтня 2004 року, № 000001746,
№ 000001747 від 25 жовтня 2004 року, № 000001784 від 29 жовтня 2004 року, № 000001839 від 5 листопада 2004 року, № 000001910 від 15 листопада 2004 року, № 000002010 від 30 листопада 2004 року, № 00000050 від 19 січня 2005 року та № 00000092 від 27 січня 2005 року поставив відповідачу товар на суму 20 247,67 грн., тоді як відповідач свої зобов’язання по оплаті виконав частково, і станом на дату пред’явлення позову розмір заборгованості становив 18 873,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 7 серпня 2006 року було порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 4 вересня 2006 року.

В засідання суду 4 вересня 2006 року відповідач не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим ухвалою суду від 4 вересня 2006 року розгляд справи було відкладено на 25 вересня 2006 року.

Відповідач в судове засідання 25 вересня 2006 року представника не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з видатковими накладними № 000001508 від 20 вересня 2004 року на суму 2 159,21 грн., № 000001652 від 8 жовтня 2004 року на суму 2 086,20 грн., № 000001706 від 19 жовтня 2004 року на суму 1 468,22 грн.,
№ 000001746 від 25 жовтня 2004 року на суму 1 453,80 грн., № 000001747 від 25 жовтня 2004 року на суму 734,11 грн., № 000001784 від 29 жовтня 2004 року на суму 1 625,40 грн., № 000001839 від 5 листопада 2004 року на суму 2 640,00 грн., № 000001910 від 15 листопада 2004 року на суму 2 091,58 грн., № 000002010 від 30 листопада 2004 року на суму 1 761,60 грн., № 00000050 від 19 січня 2005 року на суму 1 578,55 та № 00000092 від 27 січня 2005 року на суму 2 649,00 грн. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 20 247,67 грн.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом повноважної особи відповідача на вказаних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯИТ
№ 737215 від 20 вересня 2004 року, серії ЯИТ № 737240 від 8 жовтня 2004 року, серії ЯИТ № 737249 від 19 жовтня 2004 року, серії ЯИЯ № 330063 від 29 жовтня 2004 року, серії ЯИЯ № 330073 від 5 листопада 2004 року, серії ЯИЯ № 330088 від 15 листопада 2004 року, серії ЯКБ № 021702 від
30 листопада 2004 року, серії ЯКД № 338355 від 19 січня 2005 року.

Частиною другою статті 205 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).

Частина перша статті 639 закріплює правило, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено у статтях 179-188 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу загальних приписів цивільного законодавства, замість відповіді про прийняття позиції укласти договір, контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, відвантажити або прийняти товар, сплатити відповідну суму тощо. Вчинення конклюдентних дій означає і згоду на укладання договору, і водночас його виконання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях відповідача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Зокрема, підписання уповноваженою особою накладних на підставі виданих її відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей свідчить про вчинення дій, спрямованих на прийняття товару, і взяття відповідачем на себе обов’язків по оплаті прийнятого товару.

Судом встановлено, що відповідач заборгованість за прийнятий товар погасив частково, на суму 1 374,60 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у відповідача виникло зобов’язання по оплаті товару, яке останній не виконав, у зв’язку з чим виникла  заборгованість у сумі 18 873,07 грн.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17 липня 2006 року позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 17 липня 2006 року за вих. № б/н, про що свідчить поштовий чек № 9597. згідно із зазначеним листом повивач вимагав погасити заборгованість у сумі 18 873,07 грн. по оплаті отриманого відповідачем від позивача товару.

Пунктом 14 “Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14 листопада 2005 року № 759 встановлені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку): місцевої –Д+1; у межах області та між обласними центрами України –Д+2; між районними центрами різних областей
України –Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України –Д+4, де: Д –день подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1 (2,  3,  4) –кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Відповідно до пункту 15 “Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 14 нормативні строки збільшуються на один день.

За таких обставин, відповідачем лист позивача від 17 липня 2006 року мав бути отриманий 19 липня 2006 року.

З огляду на викладене, зобов’язання відповідача по оплаті вартості прийнятого ним товару мало бути виконано останнім в строк до 26 липня 2006 року (включно).

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі –ГК України) встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов’язку в натурі.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у сумі 18 873,07 грн. не надав, твердження позивача про існуючу заборгованість не спростував, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 18 873,07 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 188,73 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладаються судом на відповідача.

В зв’язку із внесенням позивачем державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, останньому державне мито у сумі
0,01 грн. підлягає поверненню на підставі пункту першого частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 205 (ч. 2), 530 (ч. 2), 638 (ч. 2), 639 (ч. 1) ЦК України, ст.ст. 20, 179 - 188, 193 (ч. 1, 7) ГК України, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аелс Пакмницької діяльності - фі” (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58, п/р 2600413668001 в АБ „Київська Русь” у м. Києві, МФО 319092, код 31353943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ві-Ай-Пі Сістемс Україна” (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, буд. 23, оф. 821, п/р 26002169394001 у РЦ КБ “Приватбанк” у м. Києві, МФО 320649, код 25404359) 18 873 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 07 коп. основного боргу, 188 (сто вісімдесят вісім) грн.
73 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Ві-Ай-Пі Сістемс Україна” (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, буд. 23, оф. 821, п/р 26002169394001 у РЦ КБ “Приватбанк”
у м. Києві, МФО 320649, код 25404359) зайве сплачене державне мито в розмірі 0 (нуль) грн. 01 коп., перераховане платіжним дорученням № 4199 від 3 липня 2006 року, яке знаходиться у справі № 22/138.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат