У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
07.06.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого-судді Машкаринця М.М.,
суддів Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.,
за участю прокурора Сочки І.І.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Хустського районного суду від 27 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, несудимого
засуджено за ч.3 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до позбавлення волі на 1 рік 1 місяць з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання щодо ОСОБА_3 постановлено розпочати обчислювати з 11 листопада 2009 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 судом змінено з взяття під варту на підписку про невиїзд і звільнено з-під варти в залі судових засідань.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, раніше судимого: 15 січня 2010 року Хустським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на 3 роки
засуджено за ч.3 ст.187 КК України до позбавлення волі на 7 років з конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Хустського районного суду від 15 січня 2010 року, більш суворим за цим вироком остаточно щодо ОСОБА_2 призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання щодо ОСОБА_2 постановлено розпочати обчислювати з 10 січня 2010 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній – взяття під варту.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку 2964 гривень 88 копійок.
Речові докази у справі: господарський ніж, закордонний паспорт на ім’я ОСОБА_5 та годинник «Omax-Qvartz» постановлено повернути ОСОБА_5, решту – знищити.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 6 листопада 2010 року приблизно о 1-ій годині за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою заволодінням майном потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проникли, шляхом взлому вхідних дверей, у належний останнім будинок АДРЕСА_3, де заподіявши потерпілим відповідно легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості, відкрито заволоділи майном останніх на суму 2964 грн. 88 коп.
У апеляції ОСОБА_2 порушує питання про зміну вироку щодо нього у зв’язку з суворістю призначеного покарання. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано в достатній мірі пом’якшуючі покарання обставин, безпідставно не застосовано щодо нього вимоги ст.69 КК України.
Доведеність вини, правильність кваліфікації судом його суспільно небезпечних дій ОСОБА_2 у апеляції не оспорює.
Інші учасники судового розгляду вирок у апеляційному порядку не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію, промову прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Призначаючи покарання щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, суд виходив з класифікації суспільно небезпечного діяння, особливостей конкретного вчиненого ним злочину, обставин його вчинення.
Досліджуючи дані про особу ОСОБА_2, суд з’ясував його поведінку до вчинення злочину, його минуле і з урахуванням наведених обставин, призначив щодо нього покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання ОСОБА_2 у апеляції про те, що судом призначено щодо нього занадто суворе покарання, без достатнього врахування пом’якшуючих покарання обставин, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки спростовані судовим рішенням, з якого убачається, що судом при призначенні покарання щодо винного враховані пом’якшуючі покарання обставини: частково визнав вину, розкаявся у вчиненому.
Саме з урахуванням пом’якшуючих покарання обставин щодо ОСОБА_2 призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією норми кримінального закону за яким його засуджено.
Його посилання у апеляції на те, що суд безпідставно не застосував щодо нього вимоги ст.69 КК України та не призначив більш м’яке покарання, ніж передбачено законом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції не виявлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
Твердження ОСОБА_2 про те, що він позитивно характеризується адміністрацією СІЗО можуть бути враховані при застосуванні щодо нього вимог ст.81 КК України.
З урахуванням наведеного, а також тих обставин, що ОСОБА_2 доведеність вини, правильності кваліфікації його суспільно небезпечних дій, обставин викладення скоєного ним протиправного діяння не оскаржив, підстав для зміни чи скасування судового рішення щодо нього апеляційний суд не знаходить.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за правильне виключити з мотивувальної частини судового рішення посилання суду першої інстанції на прізвища співучасників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки слід вважати встановленим вчинення ними злочину за попередньою змовою з особами щодо яких кримінальна справа виділена в окреме провадження.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду від 27 грудня 2010 щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду першої інстанції на прізвища співучасників – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і вважати, що засуджені вчинили злочин за попередньою змовою з іншими особами, кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження.
Судді: