копія
Справа 11-461/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Горщар А.Г.
Категорія: постанова Доповідач Болотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.06.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Козачка С.В., Матущака М.С.,
з участю прокурора Войтюка М.П.,
представника потерпілого
ОСОБА_1 ОСОБА_2,
законного представника ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
неповнолітнього ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на постанову Полонського районного суду від 19 квітня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
постановою Полонського районного суду від 19 квітня 2011 року щодо
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, неодруженого, учня Полонської ЗОШ № 2, раніше не судимого,
за вчинене суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, застосовано примусовий захід виховного характеру –у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_3 до досягнення повноліття, тобто до 14 серпня 2013 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
За постановою суду, 8 листопада 2010 року біля 22 год. неповнолітній ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував мотоциклом марки «Іж-Юпітер»реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому знаходився пасажир ОСОБА_6 та рухався по вулиці Суворова в напрямку від вулиці Л. Українки до вулиці Мануїльського в м. Полонне. Під час руху поблизу будинку № 25 ОСОБА_5 виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив наїзд на ОСОБА_1, котрий рухався на велосипеді, при цьому сталося падіння обох транспортних засобів, чим допустив порушення вимог п.п. 1.2., 2.9., 11.3., 12.1., 13.3. ПДР України.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди для потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження.
Захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити. Вважає, що висновки суду, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та мають істотні суперечності. На його думку провина неповнолітнього під час досудового та судового слідства не доведена, а сама дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог ПДР України потерпілим ОСОБА_1
Прокурор, який брав участь у розгляді справи, заперечує проти даної апеляції. Вважає постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення неповнолітнього, його законного представника та захисника на підтримку апеляції, з посиланням на зазначені в ній доводи, прокурора та представника потерпілого ОСОБА_1 –ОСОБА_2, які просять апеляцію ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчинені суспільно-небезпечного діяння при зазначених у постанові обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що досудове та судове слідство в справі проведено упереджено, без з’ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами.
Зокрема, оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які ствердили, що ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи транспортним засобом «Іж-Юпітер», виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив наїзд на велосипед під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого вони отримали тілесні ушкодження та проходили тривале лікування (а.с. 31; 49-50).
Не заперечував вказаних обставин в процесі судового розгляду і неповнолітній ОСОБА_5, однак викладав свою версію подій.
Послідовними показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, показання якого були оголошенні в процесі судового розгляду, які повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями потерпілих, що свідчить про їх належність та правдивість, які показали, що саме внаслідок наїзду транспортного засобу «Іж-Юпітер»під керуванням ОСОБА_5 на велосипед ОСОБА_1, який рухався по зустрічній смузі руху, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої потерпілі отримали значні тілесні ушкодження (а.с 68).
Крім того, факт вчинення неповнолітнім ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння стверджується даними протоколу огляду місця події з схемою до нього, з яких вбачається, що по вулиці Суворова в м. Полонне відбулося зіткнення транспортним засобів під керуванням ОСОБА_5 з велосипедом ОСОБА_1М (а.с. 6-7).
Факт перебування неповнолітнього ОСОБА_5 в стані алкогольного сп’яніння в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди стверджується жодним чином не спростованими ні неповнолітнім, ні його законним представником, ні захисником даними заключення Хмельницького обласного бюро СМЕ № 2239 від 26.11.2010 року, з яких вбачається, що в крові останнього виявлено 0,8 % проміле алкоголю (а.с. 18).
Даними висновку експерта № 1066 від 08.01.2011 року вбачається, що потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому обох кісток лівої гомілки, закритого перелому заднього краю лівої кульшової западини з задньо-верхнім вивихом лівого стегна, розриву лонного з’єднання, садна голови, рук, струс головного мозку.
Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, могли виникнути в строк та при обставинах, на які вказує потерпілий, а саме внаслідок ДТП і відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»Наказу № 6 МОЗ України (а.с. 42-43).
Даними висновку експерта № 129 від 27.01.2011 року стверджується, що потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої черепно-мозкової травми з крововиливами і набряком м’яких тканин правої навколо-очної ділянки, правої половини обличчя з переходом на підщелепну ділянку, крововиливом м’яких тканин верхньої губи, перелому правої скроневої кістки склепіння черепу з переходом на його основу, двобічним травматичним пошкодженням барабанних перетинок, що призвело в подальшому до втрати слуху на праве вухо, забоєм головного мозку, закритими переломами кісток (верхньої щелепи, виличної кістки) лицьового черепу справа, контузією правого очного яблука важкого ступеня з розривом післятравматичного невриту правого зорового нерву, що в подальшому призвело до втрати зору правим оком світлосприйняття.
Перераховані тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів (предмету) в праву половину обличчя і голови, не виключено, під час ДТП 08.11.2010 року за обставин, на які вказують органи досудового слідства, та за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання), згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»(а.с. 74-75).
Проаналізувавши висновки експертів № 1066 від 08.01.2011 року та № 129 від 27.01.2011 року в сукупності з іншими дослідженими доказами, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виявленні тілесні ушкодження потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в результаті порушення вимог ПДР України ОСОБА_5 під час керування транспортним засобом.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляції про необґрунтованість порушення кримінальної справи та застосування до ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні ОСОБА_5, ні його законним представником, ні захисником не надано.
Більше того, дані твердження захисника ОСОБА_4 були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_5, які покладені судом в основу постанови, були отриманні з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об’єктивного доказу щодо незаконності дій правоохоронних органів та суду по факту виявлення, розслідування та розгляду дорожньо-транспортної пригоди за участю неповнолітнього, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Такі твердження ґрунтуються виключно на міркуваннях та припущеннях самого ОСОБА_5, його захисника, які є прямо зацікавленими особами, їх роздумах щодо процесів в державі, діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях органів досудового слідства та суду в упередженості та необ’єктивності, вільному тлумаченні кримінального закону, що не можна визнати допустимими доказами.
Жодним чином не змінює факту вчинення суспільно-небезпечного діяння, не впливає на кваліфікацію дій твердження ОСОБА_5 та його захисника, що потерпілий ОСОБА_1, керуючи велосипедом, в момент ДТП перевозив пасажирку та поза увагою суду залишилися обставини відповідності названого транспортного засобу вимогам стандартів, оскільки останній на відміну від неповнолітнього рухався по своїй смузі руху, ближче до обочини дороги, з дотриманням вимог ПДР України.
Названі обставини стверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_1. свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, покази яких узгоджуються між собою, і з яких вбачається, що ОСОБА_5 відразу після зіткнення, не реагуючи на зауваження, перемістив керований ним транспортний засіб «Іж-Юпітер».
При цьому належних, обґрунтованих та об’єктивних доказів тих обставин, що потерпілий ОСОБА_1 в процесі керування велосипедом перевозив пасажирів в справі не встановлено, не здобуто таких і в процесі судового розгляду.
Не змінює названих обставин щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди, її наслідків і проведення автотехнічної експертизи, в чому намагається переконати колегію суддів захисник.
Не можуть бути підставою і для звільнення ОСОБА_5 від примусових заходів виховного характеру твердження захисника, що місцевим судом була порушена процедура допуску представників потерпілих до участі в справі, оскільки названі обставини не змінюють факту ДТП та її наслідків.
Підлягають відхиленню і посилання неповнолітнього та його захисника на осліплення останнього потерпілим ОСОБА_1 ліхтарем під час руху транспортного засобу, оскільки названі твердження спростовуються дослідженими судом доказами, більше того ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 є прямо зацікавленою особою, а тому вказані твердження викликають об’єктивний сумнів.
В той же час, враховуючи габарити кишенькового ліхтаря такі твердження викликають об’єктивний сумнів (а.с 6-7).
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, а тому правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України.
Призначені ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру відповідають вимогам Закону, за своїм видом та розміром є необхідними і достатніми для виправлення неповнолітнього та запобігання вчиненню нових як суспільно-небезпечних діянь, так і злочинів.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду у межах апеляції захисника не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
постанову Полонського районного суду від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 –без задоволення.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін